ЗАКОН УКРАЇНИ


Про бджільництво

Цей Закон регулює відносини щодо розведення, використання та охорони бджіл, виробництва, заготівлі та переробки продуктів бджільництва, ефективного використання бджіл для запилення ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення, інших видів запилювальної флори, створення умов для підвищення продуктивності бджіл і сільськогосподарських культур, забезпечення гарантій дотримання прав та захисту інтересів фізичних і юридичних осіб, які займаються бджільництвом.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

бджільництво - галузь сільськогосподарського виробництва, основою функціонування якої є розведення, утримання та використання бджіл для запилення ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення і підвищення їх урожайності, виробництво харчових продуктів і сировини для промисловості;

пасічник - фізична особа, яка займається утриманням та розведенням бджіл, виробництвом і первинною переробкою продуктів бджільництва;

робоча бджола - самка з недорозвиненими статевими органами, яка запилює рослини, збирає нектар, пилок і виробляє продукти бджільництва;

бджолина матка - самка, яка забезпечує відтворення бджолиної сім'ї;

трутень - самець бджолиної матки;

бджолина сім'я - цілісна біологічна одиниця, яка складається з однієї бджолиної матки, 15 - 60 тисяч у середньому робочих бджіл та приблизно двох тисяч трутнів;

порода бджіл - цілісна група бджолиних сімей спільного походження зі сталими характерними біологічними ознаками, яка склалася у процесі природного та штучного добору, поширена на території з певними кліматичними та медозбірними умовами;

аборигенні (місцеві) бджоли - породи і популяції бджіл, які з давніх часів населяють певну територію і виникли тут у процесі еволюції;

племінна бджолина сім'я - високопродуктивна сім'я чистопорідних бджіл, яка стійко передає потомству свої породні ознаки;

племінна пасіка - пасіка, призначена для розмноження, поліпшення та виведення бджіл певної породи, збереження існуючого генофонду бджіл;

племінний бджолорозплідник - племінне бджільницьке підприємство, спеціалізоване на виведенні бджолиних маток і формуванні бджолиних сімей на продаж;

товарна пасіка - пасіка, призначена для одержання продуктів бджільництва;

перевезення (кочівля) пасік - вивезення пасік на медозбір і запилення ентомофільних рослин;

паспорт пасіки - документ про ветеринарно-санітарний стан бджолиних сімей, виданий власнику пасіки відповідним органом державної ветеринарної медицини;

племінне свідоцтво (сертифікат) - документ встановленої форми, який підтверджує якість племінних бджіл;

стільники - бджолині будівлі з воскових комірок, призначені для вирощування потомства, розміщення кормових запасів і бджіл;

бджолиний віск - органічна сполука, яка виділяється восковими залозами бджіл і використовується для будівництва стільників, запечатування комірок з медом і розплодом;

вощина - штучно виготовлені тонкі воскові листки відповідного розміру з відтисненими на них основами комірок;

продукти бджільництва - продукти, одержані завдяки збиральним і фізіологічним властивостям бджіл (мед, віск, бджолине обніжжя, перга, прополіс, маточне молочко, бджолина отрута, трутневий гомогенат), а також самі бджоли;

ентомофільні рослини сільськогосподарського призначення - рослини, які запилюються комахами;

апітерапія - лікування та профілактика захворювань за допомогою продуктів бджільництва;

засоби захисту бджіл - імунобіологічні, біологічні, рослинні, хімічні, хіміко-фармацевтичні та інші ветеринарні препарати, що використовуються у бджільництві.

Стаття 2. Законодавство України про бджільництво

Законодавство України про бджільництво базується на Конституції України та складається з цього Закону, законів України "Про захист рослин", "Про ветеринарну медицину", "Про племінну справу у тваринництві", "Про тваринний світ", "Про рослинний світ" та інших нормативно-правових актів.

Стаття 3. Об'єкти бджільництва

Об'єктами бджільництва є робочі бджоли, бджолині матки, трутні, бджолині сім'ї, яких розводять на племінних і товарних пасіках.

Стаття 4. Суб'єкти бджільництва

Суб'єктами бджільництва незалежно від форм власності є:

племінні та товарні пасіки, племінні бджолорозплідники;

підприємства з виготовлення обладнання та пасічного інвентаря;

підприємства, установи та організації із заготівлі, переробки, реалізації продуктів бджільництва та препаратів із них;

лабораторії сертифікації продуктів бджільництва;

наукові установи, заклади освіти, дослідні господарства, які займаються бджільництвом.

До суб'єктів бджільництва також належать спілки, асоціації та інші об'єднання, діяльність яких пов'язана з питаннями бджільництва.

Суб'єкти бджільництва, зайняті виробництвом і переробкою продуктів бджільництва, є виробниками сільськогосподарської продукції.

Стаття 5. Громадські організації пасічників

З метою задоволення спільних інтересів у питаннях розвитку бджільництва громадяни можуть добровільно об'єднуватися у громадські організації пасічників.

Розділ II
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ БДЖІЛЬНИЦТВА


Стаття 6. Державне управління в галузі бджільництва

Державне управління в галузі бджільництва здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та його органи на місцях, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

Стаття 7. Державне регулювання в галузі бджільництва

Державне регулювання в галузі бджільництва здійснюється шляхом:

визначення загальних засад проведення єдиної науково-технічної політики;

встановлення відповідних стандартів, норм і правил;

удосконалення державного управління в галузі бджільництва;

організації та забезпечення проведення заходів з діагностики, профілактики і боротьби з хворобами та потравами бджіл;

розроблення та затвердження технологічних вимог до проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва, проведення атестації пасік і видачі племінних свідоцтв (сертифікатів);

організації та забезпечення контролю за якістю продуктів бджільництва;

контролю за експортом та імпортом продуктів бджільництва;

координації підготовки та перепідготовки спеціалістів із бджільництва;

координації селекційно-племінної роботи, сприяння розвитку бджільництва;

здійснення контролю за ефективністю запилення ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

Стаття 8. Державна підтримка бджільництва

Державна підтримка зайняття бджільництвом здійснюється шляхом:

створення умов і сприяння розвитку бджільництва на Україні;

проведення наукових досліджень і вжиття заходів щодо охорони та збереження генотипів бджіл;

відшкодування витрат на ветеринарно-санітарне забезпечення бджільництва;

надання пільг при оподаткуванні відповідно до чинного законодавства;

надання кредитів та залучення інвестицій на пільгових умовах;

надання цільових субсидій та інших видів фінансової підтримки;

підготовки спеціалістів із бджільництва;

вжиття інших заходів економічного стимулювання.

Стаття 9. Селекційно-племінна робота в галузі бджільництва

З метою збереження, відтворення та розповсюдження українських степових, карпатських і поліських генотипів бджіл в ареалах їх природного розселення створюються племінні бджолорозплідники та племінні пасіки, які займаються селекцією і репродукцією бджіл та їх реалізацією.

Племінна база і система селекційно-племінної роботи створюються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики та Українською академією аграрних наук, діяльність яких у цій галузі провадиться відповідно до Закону України "Про племінну справу у тваринництві".

Стаття 10. Гарантії прав та інтересів пасічників

Держава гарантує додержання прав і законних інтересів пасічників у галузі бджільництва.

Пасічники, здійснюючи господарську діяльність у галузі бджільництва, мають право приймати з власної ініціативи будь-які рішення, що не суперечать законодавству України.

Пасічники мають право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Розділ III
ЗАЙНЯТТЯ БДЖІЛЬНИЦТВОМ


Стаття 11. Право на зайняття бджільництвом

Право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи.

Зайняття бджільництвом здійснюється без окремого дозволу органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Стаття 12. Формування пасіки

Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці.

Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується.

На пасіках утримуються бджоли лише районованих у тій чи іншій місцевості порід згідно з планом їх породного районування в Україні, затвердженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

Стаття 13. Видача ветеринарно-санітарних паспортів, племінних свідоцтв (сертифікатів) і реєстрація пасік

З метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт. Форма паспорта і порядок його видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

Племінні бджолорозплідники і племінні пасіки проходять атестацію та одержують племінні свідоцтва (сертифікати) відповідно до Закону України "Про племінну справу у тваринництві".

Пасіка підлягає реєстрації за місцем проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка займається бджільництвом, у місцевих державних адміністраціях або сільських, селищних, міських радах у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

Стаття 14. Порядок надання земельних ділянок для зайняття бджільництвом

Земельні ділянки надаються пасічникам для зайняття бджільництвом у порядку, встановленому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Стаття 15. Розміщення пасік

Фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.

Розміщення пасік на земельних ділянках інших власників або користувачів здійснюється за їх згодою.

Розміщення пасік на землях лісового фонду здійснюється безоплатно з урахуванням вимог Лісового кодексу України.

Стаття 16. Перевезення (кочівля) пасік

Перевезення (кочівля) пасік до медоносних угідь здійснюється відповідно до ветеринарно-санітарних правил за погодженням з власниками або користувачами земельних ділянок.

Органи Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України сприяють безперешкодному перевезенню (кочівлі) пасік. У разі необхідності вони організовують їх супровід до пунктів призначення.

Стаття 17. Облік бджолиних сімей та їх продуктивності

Облік бджолиних сімей та їх продуктивності ведеться за результатами осінніх і весняних перевірок у встановленому порядку.

Розділ IV
ПРОДУКТИ БДЖІЛЬНИЦТВА ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ


Стаття 18. Порядок заготівлі та реалізації продуктів бджільництва

Заготівля та реалізація продуктів бджільництва здійснюються фізичними та юридичними особами відповідно до чинного законодавства.

Стаття 19. Ветеринарно-санітарна експертиза в галузі бджільництва

Вироблені або заготовлені продукти бджільництва з метою їх реалізації підлягають ветеринарно-санітарній експертизі, що здійснюється в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 20. Виробництво та реалізація вощини

Виробництво вощини з метою її реалізації здійснюється фізичними та юридичними особами в установленому порядку.

Стаття 21. Лікування та профілактика захворювань за допомогою продуктів бджільництва (апітерапія)

З метою профілактики та лікування захворювань людей і тварин застосовуються лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти), виготовлені з продуктів бджільництва.

Доклінічне вивчення таких лікарських засобів, їх клінічне випробування та застосування здійснюються відповідно до законодавства України.

Стаття 22. Використання бджіл

Бджоли використовуються для запилення ентомофільних дикорослих рослин, запилення і підвищення врожайності ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення та виробництва продуктів бджільництва.

Фізичні та юридичні особи, які вирощують ентомофільні рослини сільськогосподарського призначення, для підвищення урожайності цих рослин можуть використовувати пасіки на договірних засадах.

Стаття 23. Ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва

Ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва здійснюються за правилами, що встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

Продукти бджільництва, які вивозяться за межі України, підлягають сертифікації відповідно до законодавства.

Нерайоновані породи бджіл ввозяться в Україну лише в наукових цілях з дозволу центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики за погодженням з Українською академією аграрних наук.

Розділ V
ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ У ГАЛУЗІ БДЖІЛЬНИЦТВА


Стаття 24. Професійна діяльність у галузі бджільництва

Професійною діяльністю в галузі бджільництва можуть займатися громадяни, які мають освіту відповідного рівня та професійного спрямування.

Підготовка спеціалістів із бджільництва здійснюється у професійно-технічних і вищих сільськогосподарських закладах освіти.

Післядипломне навчання спеціалістів із бджільництва проводиться на факультетах, курсах підвищення кваліфікації у вищих закладах освіти та на спеціалізованих курсах.

Підвищенням кваліфікації пасічників можуть також займатися громадські організації відповідно до їх статутів.

Підготовка та перепідготовка, підвищення кваліфікації спеціалістів із бджільництва підприємств, установ та організацій з приватною формою власності, у тому числі фермерських господарств, здійснюються за рахунок власних коштів, а спеціалістів органів виконавчої влади у галузі бджільництва - за рахунок коштів Державного бюджету України.

Спеціалісти органів виконавчої влади у галузі бджільництва підлягають атестації у встановленому законодавством порядку. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, категорія, а також встановлюється посадовий оклад згідно із законодавством України.

Стаття 25. Наукове забезпечення в галузі бджільництва

Наукове забезпечення в галузі бджільництва здійснюється Українською академією аграрних наук через мережу її науково-дослідних установ відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Стаття 26. Фінансування заходів у галузі бджільництва

Фінансування заходів у галузі бджільництва здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших не заборонених законами України джерел.

Фінансування загальнодержавних і регіональних цільових програм у галузі бджільництва здійснюється відповідно в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України та місцевих бюджетах на проведення селекційно-племінної роботи у тваринництві.

Розділ VI
ОХОРОНА БДЖІЛ


Стаття 27. Забезпечення охорони бджіл

Охорона бджіл забезпечується шляхом:

вжиття заходів щодо запобігання розоренню та навмисному знищенню бджолиних сімей;

надання ветеринарно-санітарної допомоги з метою профілактики та лікування захворювань бджіл;

сприяння безперешкодному перевезенню (кочівлі) пасік;

організації наукових досліджень, спрямованих на охорону бджіл;

проведення через засоби масової інформації пропаганди зайняття бджільництвом та необхідності охорони бджіл, реклами продуктів бджільництва;

забезпечення оптимальної кількості бджолиних сімей в ареалах їх розселення;

сприяння діяльності, спрямованій на збереження бджіл;

організації державної підтримки бджільництва.

Стаття 28. Обов'язки власників і користувачів природних ресурсів щодо охорони бджіл

На власників і користувачів природних ресурсів щодо охорони бджіл покладаються обов'язки, передбачені законом.

Стаття 29. Державний ветеринарний контроль у галузі бджільництва

З метою запобігання захворюванню бджіл та додержання ветеринарно-санітарних норм і правил у галузі бджільництва здійснюється державний ветеринарний контроль у порядку, визначеному Законом України "Про ветеринарну медицину".

Стаття 30. Охорона ареалів розселення бджіл

Юридичні та фізичні особи, які провадять діяльність, що впливає або може вплинути на стан бджіл, зобов'язані забезпечити їх охорону.

У процесі сільськогосподарської діяльності, лісових користувань, проведення геологорозвідувальних робіт, видобування корисних копалин, визначення місць випасання і прогону сільськогосподарських тварин, розроблення туристських маршрутів та організації місць відпочинку населення, проведення військових навчань і маневрів, навчань з цивільної оборони населення, випробовувань будь-якої техніки повинні передбачатися і здійснюватися заходи щодо збереження ареалів розселення бджіл.

Забороняється проводити оранку та будь-яким іншим чином руйнувати медоносні угіддя, застосовувати засоби захисту рослин, стимулятори їх росту, мінеральні добрива, інші препарати та здійснювати будь-які роботи, що можуть призвести до фізичного знищення бджіл під час медозбору.

Юридичні та фізичні особи, які застосовують засоби захисту рослин, зобов'язані дотримуватися діючих нормативно-правових актів, що передбачають охорону бджіл від отруєнь.

Стаття 31. Охорона бджіл у разі застосування в сільському і лісовому господарстві засобів захисту рослин

Застосування засобів захисту рослин у сільському та лісовому господарстві дозволяється згідно з їх переліком, затвердженим у встановленому порядку центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики, з додержанням вимог цього Закону.

Стаття 32. Охорона бджіл під час проведення лісогосподарських робіт

З метою охорони бджіл під час проведення лісогосподарських робіт забороняється вирубування липи, клена, верби, акації, каштанів та інших медоносів і пилконосів у радіусі трьох кілометрів від місць розташування стаціонарних пасік і населених пунктів - ареалів природного розселення бджіл, крім випадків поліпшення санітарного стану лісів та умов їх відновлення.

Стаття 33. Охорона бджіл у природних умовах життєдіяльності

З метою охорони бджіл у природних умовах життєдіяльності не допускається розорення бджолиних сімей, які оселилися в дуплах дерев, щілинах і штучних спорудах. Якщо бджолині сім'ї заважають життєдіяльності людини, їх, по можливості, переселяють.

Стаття 34. Ветеринарно-санітарне обслуговування бджільництва

Ветеринарно-санітарне обслуговування бджільництва здійснюється спеціалістами ветеринарної медицини або під їх контролем власниками пасік чи пасічниками.

Стаття 35. Охорона бджіл на державному кордоні України

Охорона бджіл на державному кордоні України здійснюється відповідно до міжнародних договорів та законодавства України.

Стаття 36. Охорона генотипів бджіл

Робота щодо збереження, репродукції та поліпшення аборигенних (місцевих) бджіл проводиться відповідно до законодавства України.

Збереження, репродукція та поліпшення аборигенних (місцевих) бджіл в ареалах їх природного розселення здійснюються на основі принципу збереження та поліпшення цих порід, який склався в тих чи інших природно-кліматичних умовах.

З метою охорони генотипів бджіл створюються племінні бджолорозплідники та племінні пасіки, які займаються репродукцією бджіл з наступним їх розселенням у відповідних ареалах.

Навколо племінних бджолорозплідників і племінних пасік установлюються зони радіусом 15 - 20 кілометрів, на території яких дозволяється розводити бджіл лише місцевої селекції.

Стаття 37. Інформування про небезпечні, стихійні гідрометеорологічні явища та небезпечні роботи

Інформування про небезпечні, стихійні гідрометеорологічні явища та їх прогноз, а також про стан навколишнього природного середовища здійснює гідрометеорологічна служба в порядку, визначеному законодавством.

Фізичні та юридичні особи, які застосовують засоби захисту рослин для обробки медоносних рослин, зобов'язані не пізніше ніж за три доби до початку обробки через засоби масової інформації попередити про це пасічників, пасіки яких знаходяться на відстані до десяти кілометрів від оброблюваних площ. При цьому повідомляється дата обробки, назва препарату, ступінь і строк дії токсичності препарату.

Розділ VII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА В ГАЛУЗІ БДЖІЛЬНИЦТВА


Стаття 38. Відповідальність за порушення законодавства в галузі бджільництва

Порушення законодавства в галузі бджільництва тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

Відповідальність за порушення законодавства в галузі бджільництва несуть особи, винні у:

неповідомленні (приховуванні) або наданні неправдивої інформації про виникнення загрози бджолам при застосуванні засобів захисту рослин;

порушенні технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення, що призвело до погіршення умов у ареалах розселення бджіл;

реалізації продуктів бджільництва та їх сумішей, що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи;

ухиленні від обов'язкової ветеринарно-санітарної експертизи продуктів бджільництва та їх сумішей;

порушенні правил ввезення на територію України та вивезення за її межі бджіл та продуктів бджільництва;

реалізації на території України не зареєстрованих в Україні засобів захисту бджіл.

Законами України може бути встановлено відповідальність також за інші види порушень у галузі бджільництва.

Стаття 39. Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про бджільництво

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про бджільництво, відшкодовується в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Стаття 40. Розгляд спорів у галузі бджільництва

Спори, що виникають у галузі бджільництва, вирішуються судом у встановленому законодавством порядку.

Розділ VIII
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ БДЖІЛЬНИЦТВА


Стаття 41. Міжнародне співробітництво в галузі бджільництва

Україна бере участь у міжнародному співробітництві в галузі бджільництва на основі багатосторонніх і двосторонніх угод.

Участь України у міжнародному співробітництві в галузі бджільництва здійснюється в порядку, встановленому законодавством України, шляхом:

проведення спільних наукових досліджень;

розроблення та реалізації міжнародних програм;

здійснення взаємного обміну інформацією та вивчення міжнародного досвіду;

участі у міжнародних конгресах, конференціях, симпозіумах, виставках, ярмарках та в їх проведенні;

набуття членства в міжнародних організаціях пасічників;

підтримання міжнародних професійних і виробничих контактів.

Стаття 42. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Розділ IX
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. До приведення інших законів у відповідність із цим Законом вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

4. Внести зміни до таких законів України:

1) частину другу статті 89 Лісового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 17, ст. 99) після слів "спеціальне використання лісових ресурсів" доповнити словами "крім розміщення пасік";

2) частину шосту статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 20, ст. 82; 1999 р., N 38, ст. 345) після абзацу тринадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл".

У зв'язку з цим абзаци чотирнадцятий - двадцять шостий вважати відповідно абзацами п'ятнадцятим - двадцять сьомим.


Президент України Л. КУЧМА
м. Київ 22 лютого 2000 року N 1492-III

ЗАТВЕРДЖЕНОнаказом Міністерства аграрної політики України, Української академії аграрних науквід 20 вересня 2000 р. N 184/82 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 жовтня 2000 р. за N 737/4958



ПОРЯДОК
реєстрації пасік

1. Цей порядок установлює вимоги до проведення реєстрації пасік усіх форм власності.

2. Пасіка підлягає реєстрації за місцем проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка займається бджільництвом, у місцевих державних адміністраціях або сільських, селищних, міських радах один раз в рік заснування пасіки.

3. Реєстрація пасік проводиться на підставі заяви фізичної чи юридичної особи незалежно від форми власності. У заяві про реєстрацію пасіки зазначаються назва та адреса заявника, кількість бджолосімей.

4. Під час реєстрації пасік проводиться їх обстеження районними (міськими) управліннями державної ветеринарної медицини. Дані обстежень заносяться у журнал обліку пасік у районному (міському) управлінні державної ветеринарної медицини.

5. Районне (міське) управління державної ветеринарної медицини повинне видати в 30-денний термін заявнику ветеринарно-санітарний паспорт пасіки, що засвідчує факт її реєстрації. Порядковий номер у журналі, під яким зареєстрована пасіка, присвоюється ветеринарно-санітарному паспорту пасіки.

6. Власники повинні виконувати вимоги законодавства України з питань бджільництва.

7. При зміні назви чи адреси пасіки її власник повинен проінформувати про це районне (міське) управління державної ветеринарної медицини протягом 10 днів.

8. Дані звітності подають усі пасіки (юридичні та фізичні особи, які утримують бджолосім'ї) до 10 квітня поточного року органам виконавчої влади за місцезнаходженням пасіки.


Начальник Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією Ю. Ф. Мельник

Про затвердження Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл

Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України
від 30 січня 2001 року N 9

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
12 лютого 2001 р. за N 131/5322

Відповідно до статті 12 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року N 1277 "Питання Державного департаменту ветеринарної медицини", та з метою посилення заходів профілактики і боротьби з хворобами бджіл НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, що додається.

2. Заступнику начальника Управління організації ветеринарної справи та профілактики незаразних хвороб тварин Державного департаменту ветеринарної медицини Нікітіну П. Д. в п'ятиденний термін цей наказ подати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та в 10-денний термін забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести Інструкцію щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл до установ системи ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за їх виконанням.

4. У зв'язку з прийняттям цього наказу вважати такою, що не застосовується в Україні, "Инструкцию о мероприятиях по предупреждению и ликвидации заразных болезней пчел", затверджену Головним управлінням ветеринарії Державної комісії Ради Міністрів СРСР по продовольству та закупівлі 12 березня 1991 р.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Головного державного інспектора ветеринарної медицини України Горжеєва В. М.


Голова Державного департаменту ветеринарної медицини П. І. Вербицький



ЗАТВЕРДЖЕНОнаказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини Українивід 30 січня 2001 р. N 9 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2001 р. за N 131/5322



ІНСТРУКЦІЯ
ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ЛІКВІДАЦІЇ ХВОРОБ І ОТРУЄНЬ БДЖІЛ

Інструкція щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл розроблена відповідно до статті 12 Закону України "Про ветеринарну медицину", Закону України "Про бджільництво", Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року N 1277 "Питання Державного департаменту ветеринарної медицини", та з метою посилення заходів профілактики і боротьби з хворобами бджіл.

Ця Інструкція є обов'язковою для виконання всіма державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями незалежно від відомчої підпорядкованості і форм власності, посадовими особами та громадянами.

1. ВИМОГИ ЩОДО РОЗМІЩЕННЯ І ОБЛАШТУВАННЯ ПАСІК

1.1. За виробничим напрямком пасіки розрізняють: медотоварні - призначені для одержання продуктів бджільництва (товарного меду, воску бджолиного, прополісу, маткового молочка, бджолиної отрути, збору пилку); запилювально-медові, де бджоли використовуються для запилення садів, ягідників і ентомофільних сільськогосподарських культур і для виробництва меду; запилювальні пасіки - призначені для запилення бджолами культур закритого ґрунту (в теплицях, парниках тощо); репродукторні (розплідники) - для відтворення бджіл (виведення бджоломаток, виробництва пакетів бджіл і збору маткового молочка); племінні - для розмноження, поліпшення і виведення бджіл певної породи, зберігання генофонду бджіл, що існує, виведення племінних бджоломаток, виробництва пакетів бджіл і збору маткового молочка; карантинні - для витримування бджіл у карантині.

1.2. Пасіки розміщують у благополучній щодо заразних хвороб бджіл місцевості, у сухих, освітлених сонцем, захищених від вітрів місцях, на відстані не ближче 500 м від шосейних доріг і залізниць, пилорам, високовольтних ліній електропередач, не менше 1 км від тваринницьких і птахівницьких будівель і 5 км від воскопереробних заводів, підприємств кондитерської і хімічної промисловості, аеродромів, військових полігонів, радіолокаційних, радіо- і телетрансляційних станцій та інших джерел мікрохвильового випромінювання. Відстань від товарної пасіки до репродуктивної і карантинної повинна бути не менше 7 км.

1.3. Територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади.

При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім'ю потрібно 30 - 35 м2, залежно від способу розміщення бджіл.

При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.

1.4. Бджіл утримують у типових, справних, пронумерованих, пофарбованих вуликах. Для фарбування використовують білу, блакитну і жовту фарби. На кожній пасіці мають бути резервні вулики (10 - 15 % від загальної кількості бджолиних сімей) і стільникові рамки (не менше 30 % від загальної кількості рамок).

1.5. Вулики встановлюють на підставках не нижче 30 см від землі, на відстані не більш 3 м одне від одного і 6 - 10 м між рядами. Перед льотками роблять площадки розмірами 0,5 х 0,5 м. Трупи бджіл і сміття на цих площадках збирають і спалюють.

1.6. Для підтримки належного ветеринарно-санітарного стану на стаціонарній пасіці розміщають пасічний будиночок, а на кочовій - кочову будку. Пасіку забезпечують предметами і засобами особистої гігієни і дезінфекції (перекис водню, 1 %-ний розчин хлораміну тощо), обладнують дезінфекційну площадку, закриту яму (для стічних вод), туалетне приміщення для бджоляра.

1.7. На території пасіки відводять ділянки для розміщення контрольного вулика (навіс 1,5 х 2 м), поїлок для бджіл.

1.8. На території стаціонарної пасіки необхідно мати приміщення для зберігання порожніх стільникових рамок, а також стільників з медом і пергою, тари, бджоловодного інвентарю, дезінфекційних засобів.

1.9. У місцях із холодною тривалою зимою на пасіці будують зимівник (бджоляник) - сухе приміщення, що не промерзає, обладнане припливно-витяжною вентиляцією, що забезпечує підтримку заданих параметрів мікроклімату: температури 0 - 4° C, відносної вологості не вище 75 - 85 %, повітрообмін на 1 родину бджіл - 0,4 м3/год.

2. ВИМОГИ ДО УТРИМАННЯ, ГОДІВЛІ Й РОЗВЕДЕННЯ БДЖІЛ

2.1. Зимою у бджолянику підтримують температуру, параметри мікроклімату (п. 1.9), температура в гнізді +24 - 28° C, відносна вологість 74 - 80 %, уміст кисню 12 - 14 %, вуглекислоти до 3 - 4 %.

2.1.1. Запас меду на зиму повинен бути 20 - 25 кг. Для цього слід залишити 2,5 - 3 кг меду на вуличку бджіл, а при зимівлі на волі ці норми завищують у 1,5 - 2 рази.

2.2. Навесні сім'ї бджіл виносять із зимівника для обльоту при зовнішній температурі повітря не нижче 12° C. Температура повітря в гнізді повинна бути 24 - 26° C, відносна вологість 72 - 85 %, уміст кисню 15 - 17 %, вуглекислоти 1,7 - 2,3 %.

2.3. Льотки вуликів очищають від підмору і сміття, по можливості утеплювальний матеріал і денця заміняють на сухі, чисті, продезінфіковані.

2.4. Проводять швидкий огляд бджолиних сімей, перевіряють наявність кормів. Запасів кормів весною на одну сім'ю має бути: не менше 10 - 12 кг меду і 1 - 2 рамки перги.

Якщо корму недостатньо, то на рамки над клубом бджіл розміщують мед або цукрово-медове тісто - канді, пасти, підставляють кормушки або рамки з теплим (30° C) цукровим 60 %-ним сиропом, до вищезазначених кормів рекомендується додавати біологічно активні препарати - замінники перги - апітонус, апістимулін, біоспон, серпін і інші зареєстровані препарати.

2.5. При стійкій теплій погоді (не нижче 12° C) старанно оглядають (весняна ревізія) бджолині родини, визначають їхню силу у вуличках, наявність і кількість розплоду. Порожні рамки, які запліснявіли й забруднені випорожненнями бджіл, видаляють. При цьому рамки з розплодом і кормом очищають. Сім'ї бджіл пересаджують у чисті продезінфіковані вулики. Слабкі сім'ї без ознак хвороби з'єднують, гнізда скорочують і утеплюють. Навесні у вулику залишають лише ту кількість стільників, яку обсиджують бджоли.

2.6. Щорічно проводять відбір як таких, що браковані, усіх негожих стільників.

2.7. Об'єднання слабких здорових сімей із хворими, які мають явні ознаки захворювання, недопустиме. Стільники з розплодом, кормом із таких сімей забороняється використовувати для здорових сімей. Хворі сім'ї, які залишені на пасіці, лікують.

2.8. На пасіці встановлюють напувалки зі свіжою і підсоленою водою (0,01 %-ний розчин кухонної солі).

2.9. На спеціальній площадці проводять механічне очищення й дезінфекцію бджолярського устаткування, інвентарю й вільних від корму придатних до експлуатації стільників. Продезінфіковані предмети складають у відповідних приміщеннях. Вибракувані стільники перетоплюють на віск.

2.10. При стійкій теплій погоді гнізда розширюють технологічно придатними (світло-коричневими) стільниками, при принесенні пилку і нектару у вулик інтенсивно використовують вощину для відбудівлі свіжих стільників. На пасіці щорічно обновляють не менше 30 % запасів стільників.

2.11. Проводять щорічну заміну не менше 50 % маток.

2.12. Здійснюють заходи, спрямовані на недопущення бджолиних крадіжок, роїння і зльоту роїв.

2.13. Проводять своєчасну підготовку зимівника. Приміщення сушать, стіни й стелі білять вапном, підлогу піддають ретельному очищенню.

2.14. Стільники після відкачки меду поміщають для сушіння в ті самі вулики, з яких вони були раніше взяті.

2.15. Після головного медозбору проводять: ревізію сімей бджіл, вибракування, об'єднання й інтенсивне нарощування сили бджолиних сімей на зиму. У вересні сім'ї повинні мати не менше 6 - 8 вуличок.

2.16. Падевий і закристалізований мед цілком заміняють на доброякісний або цукровим сиропом.

2.17. Кормові запаси поповнюють цукровим сиропом (не більше 5 - 6 кг цукру) у серпні - на початку вересня. При підгодівлі бджіл цукровим сиропом бджолам обов'язково дають білковий корм (пилок, препарат апітонус). Кормові запаси на одну родину бджіл складають не менше 18 - 25 кг, крім того перги - 2 кг (два цілком заповнених стільники). Забороняється згодовування цукрового сиропу зі спільних годівниць.

2.18. Складання гнізд у зиму здійснюють після поповнення кормових запасів і виходу головної маси розплоду. Із бджолиного гнізда видаляють маломедові (менше 1,5 кг меду) стільники, які вивільнені від розплоду.

2.19. При похолоданні слід перевірити всі сім'ї й визначити становище клубів бджіл на стільниках, у разі потреби стільники переставляють. З настанням стійкої холодної й сухої погоди вулики з бджолами заносять у зимівник (бджоляник), кришки з вуликів знімають, льотки заставляють сіткою.

3. ВИМОГИ ПІД ЧАС ПЕРЕВЕЗЕННЯ (КОЧІВЛІ) БДЖІЛ НА МЕДОЗБІР І ЗАПИЛЕННЯ

3.1. На місця медозбору й запилення бджолині сім'ї доставляють усіма видами транспорту (автомобільним, залізничним, річковим та повітряним транспортом) у відповідності до правил перевезення тварин і сировини тваринного походження, що діють на цих видах транспорту ("Ветеринарно-санитарные правила перевозки животных, птицы, рыбы, продуктов и сырья животного происхождения автомобильным транспортом", затверджені Головним управлінням ветеринарії Державного агропромислового комітету СРСР 30 грудня 1986 р.; "Правила перевозок животных, продуктов и сырья животного происхождения железнодорожным транспортом" (витяг з "Правил перевозок грузов", виданих Міністерством шляхів сполучення СРСР в 1967 р. за погодженням з Головним управлінням ветеринарії МСГ СРСР замість правил, виданих у 1955 р.), і з дотриманням вимог цієї Інструкції.

3.2. До перевезення на місця медозбору й запилення допускають здорові бджолині сім'ї з господарств (районів), благополучних щодо хвороб бджіл, при яких вводяться карантинні обмеження.

З дозволу Державного департаменту ветеринарної медицини допускається, як виняток, кочівля здорових бджіл неблагополучної пасіки в неблагополучну щодо даної хвороби зону на спеціально відведені місця, віддалені від благополучних пасік на відстань не менше 15 км, із дотриманням особливих заходів, зазначених в пункті 4.10 цієї Інструкції.

3.3. Перевезення (кочівля) бджолиних сімей у прикордонну зону глибиною не менше 15 км до державної межі і з цієї зони в глиб країни забороняється.

3.4. Представники обласних контор бджільництва і товариств бджолярів-аматорів попередньо визначають господарства і кількість бджолиних сімей, які підлягають перевезенню, встановлюють у головного лікаря ветеринарної медицини району благополуччя району щодо хвороб бджіл, при яких вводяться карантинні обмеження, та можливість перевезення на медозбір і запилення. У районах, куди передбачається вивезти бджіл, вибирають місця для розміщення пасік, з урахуванням потреби їх віддалення одна від одної й від місцевих пасік на відстань не менше 3 - 5 км, з'ясовують ветеринарно-санітарний стан місцевих пасік і джерел водопостачання.

3.5. Дозвіл (ветеринарне свідоцтво або довідка, зазначені у пункті 3.6 цієї Інструкції) на перевезення бджолосімей, медозбір і запилення сільськогосподарських культур усередині адміністративного району дає головний ветеринарний лікар цього району, а під час перевезення в інші райони ветеринарний орган області (в АР Крим - органи державного управління з питань ветеринарної медицини республіки). Міжобласні перевезення проводяться за узгодженням із відповідними управліннями ветмедицини областей. Кочівля бджолосімей за межі держави погоджується з державним органом управління з питань ветеринарної медицини держави, куди ввозяться бджоли для запилення і медозбору.

3.6. Власникам пасік бджолосімей, що перевозяться, видається у встановленому порядку ветеринарне свідоцтво за формою N 1-вет (при перевезенні у межах адміністративного району - довідка), яке підтверджує благополуччя пасік і місць їх вивозу щодо заразних хвороб бджіл. Свідоцтво видається не раніше ніж за три дні (Правила видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарному контролю, затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 07.08.97 N 27, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.08.97 за N 326/2130).

3.7. Власники бджолосімей визначають потребу в транспортних засобах для перевезення бджіл, виділяють для їх супроводження бджолярів і підсобних робітників, забезпечують їх інвентарем, спецодягом, кочовим будиночком, а також інструктують щодо дотримання ветеринарно-зоотехнічних правил і техніки безпеки при догляді за бджолами на шляху перевезення і на місцях.

3.8. До перевезення на медозбір бджолосім'ї підлягають на місці клінічному дослідженню, профілактично-лікувальним обробкам з одночасним лабораторним дослідженням матеріалу з пасік, а вулики - дезінфекції і дезакаризації. Ці роботи мають бути завершені за 5 днів до відправлення.

3.9. Результати досліджень і зведення про обробки бджолосімей фахівці ветмедицини зобов'язані записати у ветеринарно-санітарний паспорт пасіки.

3.10. Після прибуття в район медозбору для запилення бджоляр зобов'язаний пред'явити в орган державної ветеринарної медицини району (міста) ветеринарне свідоцтво і ветеринарно-санітарний паспорт пасіки.

Бджіл, що прибули на нове місце в пакетах, пересаджують у продезінфіковані вулики, підставляють чисті продезінфіковані стільники чи рамки з вощиною, дають корм. Через 50 - 60 діб відводок стає повноцінною сім'єю, здатною використовувати взяток.

3.11. Фахівці органу державної ветеринарної медицини району (міста), перевіривши документи на прибулі в район пасіки, реєструють їх у журналі обліку, піддають 2 - 3 % бджолосімей огляду і роблять відповідні записи у ветеринарно-санітарному паспорті пасіки. При вивезенні бджолиних сімей по закінченні кочівлі за межі району їх оглядають і видають ветеринарне свідоцтво на перевезення в інші райони.

3.12. У випадку виявлення захворювання заразною хворобою фахівці органів держветмедицини, де дислокується пасіка, вживають заходів відповідно до цієї Інструкції.

3.13. По закінченні медозбору або запилення бджолярі очищають денця вуликів і території пасіки від трави, сміття і скупчень підмору бджіл, які збирають і спалюють.

4. ЗАХОДИ ЩОДО ОХОРОНИ ПАСІК ВІД ЗАНЕСЕННЯ ЗБУДНИКІВ ЗАРАЗНИХ ХВОРОБ БДЖІЛ

4.1. На кожну пасіку, незалежно від її форми власності, повинен бути запроваджений ветеринарно-санітарний паспорт, де фіксується санітарний стан пасіки. Реалізацію продукції бджільництва, а також виписку ветеринарних свідоцтв форми 1-вет і 2-вет проводять з урахуванням запису у ветеринарно-санітарному паспорті пасіки.

4.2. Пасіки комплектують тільки здоровими бджолиними сім'ями з благополучних щодо заразних хвороб бджологосподарств на підставі документів, що підтверджують їхнє благополуччя.

4.3. Бджолині пакети і матки із зарубіжних країн відбирають, формують і пересилають, керуючись Ветеринарними вимогами щодо імпорту в Україну вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 20.10.99 N 39 і зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 11.11.99 за N 777/4070.

4.4. Бджіл, які завозяться, та рої невідомого походження розміщають на ізольованій пасіці не ближче 7 км від інших пасік і витримують під ветеринарним контролем протягом 30 днів, після чого досліджують на наявність збудників заразних хвороб.

4.5. Реалізацію сімей бджіл, пакетів, маток із пасік здійснюють тільки після ретельного їхнього огляду фахівцем ветеринарної медицини й одержання свідоцтва за формою 1-вет.

4.6. Вулики, бджолярський інвентар, спецодяг, медогонки, тару під мед і інші пасічні речі забороняється передавати з однієї пасіки на другу без попередньої дезінфекції.

4.7. Про захворювання або загибель бджолиних сімей бджолярі незалежно від форми власності пасік зобов'язані негайно повідомити фахівця ветеринарної медицини, який обслуговує господарство (населений пункт).

4.8. Фахівець ветеринарної медицини організовує огляд усіх бджолиних сімей, виявлення хворих і встановлення причини захворювання, визначення джерела, шляхів заносу, ступеня поширення інфекції (інвазії) і вживає необхідних заходів, передбачених цією Інструкцією. Для уточнення діагнозу відбирає і направляє в лабораторію ветеринарної медицини на дослідження патологічний матеріал відповідно до Правил відбору зразків патологічного матеріалу, крові, кормів, води та пересилання їх для лабораторного дослідження, затверджених Головним управлінням ветеринарної медицини з держветінспекцією Мінсільгосппроду України 15 квітня 1997 р. N 15-14/111.

4.9. При підтвердженні заразного захворювання або отруєння фахівець ветеринарної медицини, що обслуговує господарство (населений пункт), зобов'язаний негайно повідомити про це головного лікаря ветеринарної медицини району (міста) і до його прибуття припинити реалізацію бджіл, маток, продуктів бджільництва й предметів догляду за бджолами.

4.9.1. При встановленні особливо небезпечних хвороб (акарапідоз; американський гнилець; європейський гнилець, викликаний збудником M.pluton), а також відсутніх на території країни екзотичних захворювань (порошковидний розплід, тропилелапсоз) на пасіці і території навколо неї в радіусі 5 - 7 км вводять карантинні обмеження згідно з цією Інструкцією.

4.9.2. При виявленні хвороб бджіл, збудники яких можуть нести певну загрозу для здоров'я людини (аспергільоз, сальмонельоз, гафніоз, колібактеріоз, цитробактеріоз, шигельози, протеози, клебсиельоз), а також мішечкуватого розплоду, хронічного і гострого паралічу, філаментовірозу, хвороби деформації крила (єгиптовірозу), аскосферозу, нозематозу, парагнильцю, європейського гнильцю (при інших збудниках, крім M.pluton), псевдомонозу (септицемії), вароатозу, браульозу - на пасіці вводять обмеження.

4.9.3. Про виявлення заразних хвороб бджіл негайно повідомляють фахівців ветеринарної медицини і власників усіх пасік, розташованих у даному адміністративному районі, та головних лікарів ветеринарної медицини сусідніх районів.

Одночасно організовують ветеринарно-санітарне обстеження цих пасік, бджіл, маток, продуктів бджільництва і предметів догляду за бджолами.

4.10. При встановленні особливо небезпечних хвороб (пункт 4.9.1) згідно з вимогами й умовами карантинних обмежень забороняється:

- вивезення (ввезення) із господарств (пасік) в інші господарства бджолиних сімей (пакетів), маток, а також продуктів бджільництва і предметів догляду, передбачених для використання на пасіках;

- доступ на територію неблагополучної пасіки стороннім особам;

- кочівлю неблагополучної пасіки у виняткових випадках дозволяють на спеціально відведені місця, віддалені від благополучних пасік на відстань не менше 15 км, із дотриманням заходів, що запобігають вильоту бджіл при транспортуванні, і обов'язковим проведенням завершальної дезінфекції місць стоянок вуликів після їхнього вивозу з точка.

4.11. При карантинному обмеженні або обмеженні на неблагополучній пасіці проводять ветеринарно-санітарні заходи, зокрема:

- негожі стільники бракують і переробляють на віск;

- добрі стільники, які використовувалися на пасіці для одержання розплоду не більш 2 - 3 років, а також магазинну (напіврамки) суш знезаражують відповідно до вимог Інструкції з дезінфекції, дезакаризації, дезінсекції і дератизації на пасіках, затвердженої Головним управлінням ветеринарії Держагропрому СРСР 10 травня 1990 р. (надалі - Інструкція з дезінфекції);

- віск із неблагополучної пасіки обов'язково маркірують (указують перші букви хвороби, наприклад АГ - американський гнилець, ЄГ - європейський гнилець, АС - аскосфероз і так далі) і при його переробці піддають обов'язковому знезараженню відповідно до цієї Інструкції;

- мед від загиблих бджолиних сімей забороняється використовувати для підгодівлі бджіл і як харчовий продукт для людей;

- передльоткові площадки, вулики, рамки, інвентар, спецодяг - дезінфікують;

- застосовують протиройові заходи, забороняється згодовування цукрового сиропу зі спільної годівниці і виставлення стільникових рамок із метою їхнього просушування після відкачки меду;

- стільники (після відкачки меду) повертають у вулики, із яких вони були відібрані;

- не допускають утримання слабких і безматочних сімей.

4.12. Хворі бджолині сім'ї піддають лікуванню препаратами, способами, затвердженими Головним державним інспектором ветеринарної медицини України.

Здійснюють перегін бджіл - переселення хворих бджолиних сімей в нові або продезінфіковані вулики з подальшою підгодівлею їх лікувальним сиропом.

4.13. Для правильного добору лікувальних препаратів і більш ефективного лікування хворих бджіл у лабораторіях ветеринарної медицини визначають чутливість виділених штамів збудників заразних хвороб до відповідних лікувальних засобів.

4.14. Підставою для оголошення пасіки (господарства) благополучною щодо заразних хвороб бджіл і скасування карантинних обмежень або обмежень слугує відсутність захворювання бджолиних сімей протягом періоду, зазначеного при відповідних хворобах, і негативних результатів лабораторного дослідження. Установлення і скасування карантинних обмежень або обмежень фіксуються у ветеринарно-санітарному паспорті пасіки.

4.15. Перед скасуванням карантинних обмежень або обмежень із неблагополучної пасіки керівники господарств і громадяни - власники бджіл зобов'язані за рекомендацією чи розпорядженням фахівців ветеринарної медицини забезпечити ретельне очищення і дезінфекцію звільнених від хворих сімей вуликів, стільникових рамок, а також бджолярського інвентарю й устаткування, приміщень, передльоткових площадок у порядку, передбаченому Інструкцією з дезінфекції.

При відсутності ознак хвороб і виконанні вищезазначених заходів до вказаного терміну зняття карантину можливе завезення здорових сімей бджіл із-за меж карантинної зони.

5. ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ

5.1. Американський гнилець - інфекційна хвороба бджолиного розплоду, що викликається стійкою споротвірною бацилою - Paenibacillus larvae larvae (Bacillus larvae). Проявляється влітку, рідше навесні. Хворі личинки гинуть у запечатаних комірках стільників, перетворюючись у тягучу клейку масу кавового кольору із запахом гнилі чи запахом столярного клею. Сухі личинки мають вигляд темно-коричневих кірочок, щільно прикріплених до нижніх стінок комірок. Кришечки над ураженим розплодом часто продірявлені або ввігнуті всередину комірок.

5.1.1. Діагноз на американський гнилець установлюється на підставі характерних ознак ураження печатного розплоду, результатів бактеріологічних досліджень патологічного матеріалу з урахуванням епізоотичної ситуації. При встановленні діагнозу необхідно даний вид гнильцю диференціювати від європейського гнильцю і парагнильцю, мішечкуватого, застудженого, замерлого розплоду та вароозу.

5.1.2. При встановленні захворювання бджіл американським гнильцем пасіку й територію навколо неї в радіусі 7 км оголошують неблагополучною з цієї хвороби й вводять карантинні обмеження, проводять заходи відповідно до пунктів 4.9 - 4.15 цієї Інструкції. Крім того:

- стільники, що містять загиблий розплід, видаляють із вуликів хворих бджолиних сімей і перетоплюють на віск; витопки спалюють;

- дорослих бджіл переганяють у продезінфіковані вулики на чисті стільники або рамки з вощиною. Бджіл із хворої сім'ї змітають у роївню (перед цим вулики обробляють димом) і поміщають на 1 - 2 доби в зимівник. Бджіл хворої сім'ї з роївні струшують перед льотком цього вулика на лист паперу, і по прилітній дощечці димом спрямовують їх у продезінфікований вулик на чисті стільники або рамки з вощиною. Папір після цього спалюють;

- розплід, який не має видимих ознак ураження, вирощують у спеціальних сім'ях-інкубаторах. Льотки вуликів таких сімей закривають дрібною сіткою, маток замінюють на здорових, бджіл забезпечують водою і лікувальним сиропом. Через 10 - 18 днів молодих бджіл переганяють на нове гніздо.

5.1.3. Для лікування усіх бджолиних сімей пасіки застосовують, у залежності від чутливості виділених штамів мікроорганізмів, антибіотики або сульфаніламідні препарати чи препарат ларвізол відповідно до чинних настанов з їх застосування.

Препарати згодовують хворим сім'ям до повного їхнього видужання. У випадку рецидиву в лабораторії ветеринарної медицини проводять повторне визначення чутливості збудника і визначають найбільш ефективний антибіотик або призначають ларвізол.

На уражених американським гнильцем пасіках рекомендується використовувати біологічні засоби профілактики і лікування - вакцину проти американського гнильця або апітонус, відповідно до настанов з їх застосування. Біологічні засоби рекомендується застосовувати одночасно з антибіотиками або сульфаніламідними препаратами.

5.1.4. Звільнені від меду й залишків загиблого розплоду стільники, вулики й бджолиний інвентар дезінфікують, як зазначено в пункті 4.1 Інструкції з дезінфекції.

5.1.5. Віск від бджолиних сімей неблагополучної пасіки направляють на технічні потреби (підставою є запис у ветеринарно-санітарному паспорті пасіки).

5.1.6. Мед і квітковий пилок (обніжжя) використовують тільки для харчових потреб. Забороняється використовувати стільники з медом і пергою від хворих або загиблих сімей, виготовлення канді та паст з уражених бджологосподарств для підгодівлі бджіл.

5.1.7. Карантинні обмеження на пасіці скасовують через рік після ліквідації захворювання і виконання вимог пунктів 4.14, 4.15 цієї Інструкції.

5.2. Європейський гнилець - інфекційна хвороба відкритого розплоду (іноді закритого), яка викликається мікроорганізмами Melissococcus pluton, Enterococcus liquifaecalis (Str.apis), Bac.alvei, Bac.latherosporus.

Частіше хвороба виявляється навесні після похолодань при недостатній кількості корму і поганому утепленні розширених гнізд. Уражені личинки жовтіють, зморщуються і гинуть. Загиблі личинки висихають і перетворюються в темні кірочки, які легко витягуються з комірок. Личинки, що гниють, у відкритих комірках набувають кислого або гнильного запаху. При запущеній формі хвороби уражаються личинки старшого віку, кришечки над ними продірявлені, сутеніють і западають. Бджоли часто, після того як винесуть кірочки, заносять нектар або пергу в уражені комірки. Матка, як правило, не відкладає в них яйця, що призводить до строкатості розплоду і може вказувати на хронічний перебіг захворювання.

5.2.1. Діагноз на європейський гнилець ставлять на підставі характерних клінічних ознак хвороби, результатів бактеріологічних (виділення одного з вищезгаданих збудників) або серологічних досліджень з урахуванням епізоотичної ситуації. Його диференціюють від американського гнильця, парагнильця, мішечкуватого, застудженого, замерлого розплоду і вароозу.

5.2.2. При виділенні збудника M.pluton на пасіці встановлюють карантин, при виділенні Enterococcus liquifaecalis, Bac.alvei, Bac.latherosporus - обмеження і проводять заходи відповідно до пунктів 4.9 - 4.13 цієї Інструкції. Крім того:

- гнізда хворих бджолиних сімей скорочують і утеплюють, забезпечують доброякісним кормом;

- слабі хворі бджолині сім'ї об'єднують, маток заміняють здоровими, плідними.

5.2.3. Лікування проводять так само, як американського гнильця (див. п. 5.1.3). Додатково використовують специфічну вакцину проти європейського гнильця бджіл відповідно до настанови щодо застосування.

Дезінфекцію бджолоінвентарю і стільників проводять відповідно до п. 4.1 Інструкції з дезінфекції.

5.2.4. Віск, мед і пилок (обніжжя), отримані від хворих бджолиних сімей, використовують, як це зазначено в пунктах 5.1.5, 5.1.6 цієї Інструкції.

5.2.5. Карантинні обмеження на пасіці скасовують через рік, а обмеження - відразу після ліквідації захворювання і виконання вимог пунктів 4.14, 4.15 цієї Інструкції.

5.3. Парагнилець - інфекційна хвороба бджолиних сімей, яка викликається споротвірним мікроорганізмом Bac.paraalvei, при якій уражається відкритий і запечатаний розплід, лялечки. Захворювання зустрічається в асоціації з іншими гнильцями і самостійно.

5.3.1. Клінічні ознаки парагнильця подібні ознакам американського і європейського гнильців. Уражені личинки стають м'якими, тістоподібними, інколи тягучими, набувають неприємного запаху гнилі. Після висихання личинок утворюються кірочки. Хворі лялечки темно-коричневого кольору, недорозвинені, злегка розм'якшені при вилученні із комірок легко розпадаються на шматочки.

5.3.2. Діагноз на парагнилець ставлять на підставі характерних клінічних ознак хвороби і результатів бактеріологічних або серологічних досліджень з урахуванням епізоотичної ситуації. Диференціюють від американського, європейського гнильців, мішечкуватого, застудженого і замерлого розплоду, вароатозу.

5.3.3. У разі встановлення діагнозу на парагнилець пасіку і територію навколо неї в радіусі 5 - 7 км оголошують неблагополучною з цієї хвороби, вводять обмеження і проводять заходи відповідно до пунктів 4.9 - 4.13 цієї Інструкції. Крім того:

- хворі бджолині сім'ї переганяють у продезінфіковані вулики на чисті стільники;

- стільники з загиблим розплодом перетоплюють на віск, а витопки і мерву спалюють.

5.3.4. Лікування хворих і підозрюваних в ураженні бджолосімей неблагополучної пасіки проводять згідно з пунктом 5.1.3 цієї Інструкції.

5.3.5. Дезінфекцію інвентарю, оснащення, спецодягу, передльоткових площадок проводять відповідно пункту 4.1 Інструкції з дезінфекції.

5.3.6. Віск, мед і пергу, отримані від хворих бджолосімей, використовують, як це зазначено в пунктах 5.1.5, 5.1.6 цієї Інструкції.

5.3.7. Обмеження з пасіки знімають після ліквідації захворювання і виконання вимог пунктів 4.14, 4.15 цієї Інструкції.

5.4. Порошковидний розплід - інфекційна хвороба відкритого розплоду, викликана Bac.pulvifaciens. Джерелом інфекції є хворі й загиблі личинки, що мають вид сухих кірочок, порошкоподібних світло-коричневих шматочків у формі конуса на дні комірки. На території України хвороба не зареєстрована.

5.4.1. Діагноз на порошковидний розплід установлюють на підставі характерних клінічних ознак, результатів бактеріологічних досліджень з урахуванням епізоотичної ситуації. Його диференціюють від американського і європейського гнильців та парагнильцю.

5.4.2. При виявленні захворювання на пасіці вводять карантинні обмеження і проводять заходи згідно з пунктами 4.9 - 4.11 цієї Інструкції.

5.4.3. Якщо захворювання на пасіці виявили вперше, то вживають негайних заходів щодо знищення хворих сімей разом із вуликами і комплектуючим його інвентарем. Лікування не розроблене.

5.4.4. Порожні, придатні для використання стільники, вулики і бджолиний інвентар дезінфікують, як зазначено в пункті 4.1 Інструкції з дезінфекції. Стільники з залишками загиблих личинок перетоплюють на віск.

5.4.5. Мед, пергу і віск використовують згідно з пунктами 5.1.5, 5.1.6 цієї Інструкції.

5.4.6. Карантинні обмеження на пасіці скасовують через рік після ліквідації захворювання і виконання вимог пунктів 4.14, 4.15 цієї Інструкції.

5.5. Ентеробактеріози - сальмонельоз, шигельоз, протеоз, ієрсініоз, клебсієльоз, морганельоз, гафніоз, колібактеріоз, цитробактеріоз - інфекційні хвороби бджіл, викликані відповідно бактеріями роду Salmonella, Shigella, Proteus, Iersinia, Klebsiella, Morganella і видами Hafnia alvei, Esherichia coli, Citrobacter. Ці хвороби виникають наприкінці зимівлі, навесні при недотриманні умов догляду і годівлі бджіл. Вони характеризуються ураженням кишечника й інтенсивним розмноженням збудників у гемолімфі бджіл. Хворі бджоли в період обльоту виділяють смердючий, напіврідкий клейкий кал жовто-бурого кольору. Кишечник загиблих бджіл роздутий і має сірий або жовто-сірий колір. Виникнення і поширення зазначених хвороб відбувається при контакті хворих бджіл із здоровими, перестановці стільників від хворих сімей до здорових, бджолиних крадіжках, використанні бджолами води зі стоячих, забруднених водойм.

5.5.1. Діагноз на зазначені хвороби бджіл ставлять на підставі характерних клінічних ознак, результатів бактеріологічних або серологічних досліджень з урахуванням епізоотичної ситуації. Ці хвороби необхідно диференціювати від нозематозу, септицемії, спіроплазмозу і вірусних хвороб дорослих бджіл.

5.5.2. При встановленні захворювання бджіл сальмонельозом, гафніозом, колібактеріозом, цитробактеріозом, клебсієльозом, шигельозом або протеозами на пасіці вводять обмеження і проводять заходи згідно з пп. 4.9 - 4.13 цієї Інструкції.

5.5.3. Хворим сальмонельозом, колібактеріозом, гафніозом, шигельозом або протеозом бджолиним сім'ям дають лікувальний корм з левоміцетином і неоміцином, при цитробактериозі застосовують еритроміцин.

5.5.4. При огляді хворих бджолиних сімей і роботі з патологічним матеріалом необхідно притримуватися правил особистої гігієни: після роботи ретельно вимити руки, обличчя, прополоскати рот водою.

5.5.5. Дезінфекцію бджолоінвентарю і стільників проводити відповідно до пункту 4.2 Інструкції з дезінфекції.

5.5.6. Мед, квітковий пилок, пергу, отримані від хворих бджолиних сімей, використовують тільки в кондитерській промисловості за умови термічної обробки.

5.5.7. Віск від хворих бджолиних сімей, при потребі виготовлення з нього вощини, знезаражують методом автоклавування при температурі 127° протягом 2 годин або методом відстоювання при температурі 86 - 96° протягом 8 годин.

5.5.8. Обмеження з пасіки скасовують після ліквідації захворювання і виконання вимог пунктів 4.14, 4.15 цієї Інструкції.

5.6. Псевдомоноз (септицемія) - інфекційна хвороба бджолиних сімей, що викликається бактерією Pseudomonas apisepticum. Хвороба частіше виявляється при несприятливих умовах утримання і супроводжується загибеллю дорослих бджіл. Вони не можуть літати, плазують по землі і потім стають малорухомими. Гемолімфа бджіл набуває мутно-білого кольору. У загиблих бджіл швидко наступає розпад тканини і зміна кольору іноді до чорного. Виникненню псевдомонозу сприяє висока вологість у гнізді бджіл, розміщення їх у низьких затемнених і заболочених місцях, зимівля бджіл у сирих зимівниках і використання недоброякісного корму.

5.6.1. Діагноз на псевдомоноз установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби, результатів бактеріологічного дослідження з урахуванням епізоотичної ситуації.

5.6.2. При виявленні захворювання пасіку оголошують неблагополучною з цієї хвороби, встановлюють обмеження і проводять заходи згідно із пунктами 4.9 - 4.13 цієї Інструкції. Крім того:

- пасіку розміщають у сухому місці;

- хворі бджолині сім'ї переганяють у сухі продезінфіковані вулики, гнізда скорочують і утеплюють;

- у зимівниках створюють оптимальні умови для утримання бджіл.

5.6.3. Хворим і підозрілим на захворювання псевдомонозом сім'ям дають лікувальний корм з антибіотиками відповідно до настанов з їх застосування.

5.6.4. Дезінфекцію проводять відповідно до пункту 4.2 Інструкції з дезінфекції.

5.6.5. Мед, пергу, пилок, віск, отриманий від хворих бджолиних сімей, використовують згідно з пунктами 4.5.6, 4.5.7 цієї Інструкції.

5.6.6. Обмеження на пасіці скасовують після ліквідації захворювання і виконання вимог пунктів 4.14, 4.15 цієї Інструкції.

5.7. Спіроплазмоз - інфекційна хвороба дорослих бджіл, яка викликається спіроплазмою Spiroplasma melliferum та ін. Захворювання виникає переважно в травні - червні, рідше в інші літні місяці, іноді у вересні. Уражені бджоли не можуть літати і плазують біля вуликів. Черевце тверде, роздуте, середня й задня кишки переповнені неперетравленим пилком бурого кольору. Можуть уражатися окремі сім'ї, пасіки або ряд пасік на певній місцевості.

5.7.1. Діагноз на спіроплазмоз установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби, результатів мікроскопії мазків гемолімфи в темному полі і серологічних досліджень з урахуванням епізоотичної ситуації. Спіроплазмоз диференціюють від гострого, хронічного паралічів, філаментовірозу, єгиптовірозу, сальмонельозу, гафніозу, колібактеріозу, протеозу й отруєнь.

5.7.2. При встановленні захворювання бджіл спіроплазмозом, пасіку оголошують неблагополучною з цієї хвороби, вводять обмеження і проводять заходи згідно із пунктами 4.9 - 4.13 цієї Інструкції.

5.7.3. Для лікування хворих і підозрілих на захворювання спіроплазмозом сімей застосовують препарати тетрациклінового ряду згідно з настановами з їх застосування (тетрациклін із розрахунку 300 тис. од. на 1 л сиропу, по 0,5 л на бджолину сім'ю тричі, з інтервалом 5 - 6 днів). Гнізда скорочують і утеплюють.

5.7.4. Продукти бджільництва, отримані від хворих бджолиних сімей, використовують після виконання вимог, зазначених у пунктах 5.5.6, 5.5.7 цієї Інструкції.

5.7.5. Обмеження на пасіці скасовують після ліквідації захворювання і виконання вимог пунктів 5.14, 5.15 цієї Інструкції.

5.8. Аспергільоз (кам'яний розплід) - інфекційна хвороба дорослих бджіл і розплоду, що викликається грибами видів Aspergillus flavus, Aspergillus niger, Aspergillus fumigatus та ін. Хвороба проявляється переважно навесні і має спорадичний характер або уражає всю пасіку. Дорослі бджоли, уражені грибом, стають збудженими, активно рухаються, потім слабшають і гинуть. Загиблі личинки зморщуються, згодом набувають жовтуватого або чорного кольору (в залежності від виду збудника). Сегментація личинок зникає, вони стають твердими (кам'яний розплід).

5.8.1. Діагноз на аспергільоз установлюють на підставі характерних клінічних і паталогоанатомічних ознак хвороби, результатів мікологічних досліджень загиблих личинок та бджіл з урахуванням епізоотичної ситуації.

5.8.2. При встановленні діагнозу на аспергільоз пасіку оголошують неблагополучною щодо цієї хвороби, на ній встановлюють обмеження і проводять заходи згідно з пунктами 4.9 - 4.13 цієї Інструкції.

5.8.3. При вираженому ступені інфекції (коли уражається розплід і дорослі бджоли) сім'ї знищують, а стільники й утеплювальний матеріал спалюють. При одиничному ураженні личинок стільники разом із бджолами переносять у чистий сухий вулик, слабкі сім'ї підсилюють, гнізда скорочують і забезпечують бджіл доброякісними кормами. Проводять лікування протигрибковими препаратами.

5.8.4. З метою профілактики бджолині сім'ї утримують в утеплених гніздах із достатньою кількістю повноцінних кормів. Вулики розміщують на сухих, добре освітлених сонцем місцях.

5.8.5. При обстеженні хворих бджолосімей в роботі з патологічним матеріалом необхідно дотримуватися правил особистої гігієни і працювати в марлевих пов'язках, а після роботи вимити руки й обличчя, прополоскати рот водою.

5.8.6. Вулики й інвентар після ретельного механічного очищення дезінфікують відповідно до пункту 4.4 Інструкції з дезінфекції.

5.8.7. Віск, отриманий від бджолосімей неблагополучної пасіки, направляють на технічні потреби.

5.8.8. Мед від хворих сімей не можна використовувати для годівлі бджіл; використання з харчовою метою можливо при дотриманні пункту 5.5.6 цієї Інструкції. Заготівля перги і пилку на неблагополучних пасіках забороняється.

5.8.9. Обмеження на пасіці скасовують після ліквідації захворювання і виконання вимог пунктів 4.14, 4.15 цієї Інструкції.

5.9. Аскосфероз (вапняний розплід) - інфекційна хвороба бджолиних сімей, викликана грибом Ascosphera apis. Уражаються бджолині й трутневі личинки та лялечки, які після загибелі перетворюються у тверду масу сірого або брудно-білого кольору, що нагадує шматочки крейди або вапна. Вони прилипають до стінок або вільно лежать у комірках.

Хворіють у першу чергу слабі бджолині сім'ї, сім'ї, які утримуються на розширеному гнізді, звичайно після тривалих похолодань, при підвищеній вологості, при розміщенні у вологих місцях. Інтенсивне поширення цієї хвороби пояснюється, у першу чергу, використанням бджіл при запиленні культур у закритому ґрунті, згодовуванні ураженого квіткового пилку з пастою для підгодівлі бджіл, ослабленням імунітету бджіл при хронічних хворобах (варооз, гнильці та ін.), при тривалому застосуванні антибіотиків і безсистемному лікуванні кислотами.

5.9.1. Діагноз на аскосфероз ставлять на підставі характерних клінічних ознак хвороби, результатів мікологічних досліджень ураженого розплоду з урахуванням епізоотичної ситуації.

5.9.2. При встановленні діагнозу на аскосфероз пасіку оголошують неблагополучною з цієї хвороби, на ній встановлюють обмеження і проводять заходи згідно з пунктами 4.9 - 4.13 цієї Інструкції. Крім того:

- бджолині сім'ї з ознаками сильного й середнього ураження (від 10 до 50 і більше загиблих личинок, у середньому на кожну рамку з розплодом, з урахуванням загиблих личинок на дні вулика) знищують або переганяють на нові стільники й вощину в чисті сухі вулики;

- з бджолиних сімей з незначним ураженням (до 10 загиблих личинок), а також у вимушених випадках із сімей із середнім ступенем ураження видаляють рамки з найбільш ураженим розплодом, усі інші рамки разом з бджолами переносять у чисті сухі вулики;

- стільники з ураженим розплодом перетоплюють на віск, а мерву загиблих бджіл і сміття з вуликів спалюють;

- в уражених сім'ях створюють безрозплідний період, замінюючи старих маток на здорових неплідних із благополучних пасік;

- при перегоні бджіл у нове гніздо маток заміняють здоровими плідними;

- слабі сім'ї об'єднують, підсилюють молодими бджолами, зрілим розплодом (на виході) із здорових сімей, гнізда скорочують.

Бджіл підгодовують цукровим сиропом і забезпечують доброякісним білковим кормом та стимулювальними препаратами відповідно до настанов з їх застосування.

5.9.3. Для лікування хворих бджолосімей і профілактичних обробок використовують затверджені протигрибкові препарати відповідно до настанов з їх застосування (декаметоксин, апікон, унізол, ністатин, нітрофунгін, аскофіт, паста "Мікоостат" та інші затверджені і зареєстровані препарати). На неблагополучних з аскосферозу пасіках не рекомендуються обробки бджіл проти вароозу за допомогою щавлевої або молочної кислот.

5.9.4. Вулики й інвентар дезінфікують відповідно до пункту 4.4 Інструкції з дезінфекції.

5.9.5. Віск, отриманий від бджолиних сімей неблагополучної пасіки, направляють на технічні потреби.

5.9.6. Мед і пергу, отримані від бджолосімей неблагополучної пасіки, забороняється використовувати для підгодівлі бджіл. При підгодівлі бджіл навесні пергу або пилок заміняють на білкові суміші, які рекомендовані для бджільництва, та стимулюючі препарати.

5.9.7. Пасіку оголошують благополучною після ліквідації хвороби і виконання вимог пунктів 4.14 - 4.15 цієї Інструкції.

5.10. Меланоз - інфекційна хвороба бджолиних маток, що викликається грибом Melanosella mors apis (син.: Aurobasidium pullulans), супроводжується ураженням (почорнінням) яєчників, припиненням яйцекладки й утворенням калової пробки. Хворі матки малорухливі, мають збільшене черевце. Частіше хворіють старі матки. Хвороба звичайно виявляється в другій половині літа.

5.10.1. Діагноз на меланоз ставлять на підставі характерних клінічних і патологоанатомічних ознак хвороби, результатів мікологічних досліджень з урахуванням епізоотичної ситуації.

5.10.2. При встановленні діагнозу в неблагополучних сім'ях заміняють маток.

5.10.3. З метою профілактики хвороби, маток у бджолиних сім'ях утримують не довше 2 років, проводять контроль на наявність у гніздах падевого меду і вчасно заміняють його доброякісним кормом.

При інструментальному заплідненні кожної бджолиної матки мікрошприц промивають водою й обробляють 0,1 %-ним розчином йоду в 70°-ному спирті 10 хвилин. Залишки йоду видаляють промиванням інструментів у 1 %-ному розчині бісульфату натрію і потім промивають стерильним фізрозчином.

5.11. Мішечкуватий розплід - інфекційна хвороба, яка викликається вірусом мішечкуватого розплоду. Частіше виявляється в першій половині літа, особливо при охолодженні бджолиних гнізд і при недостатній кількості кормів. Дорослі личинки (переважно запечатані) гинуть, стають бурими, набувають виду мішечка, наповненого рідиною без запаху. Висохлі личинки мають вид вигнутих кірочок і легко витягаються з комірок.

5.11.1. Діагноз на мішечкуватий розплід установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби, результатів серологічних досліджень з урахуванням епізоотичної ситуації. Диференціюють хворобу від американського, європейського гнильців, парагнильцю, замерлого, застудженого розплодів.

5.11.2. При встановленні захворювання бджіл мішечкуватим розплодом пасіку оголошують неблагополучною, встановлюють обмеження і проводять заходи відповідно до пп. 4.9 - 4.13 цієї Інструкції.

Видаляють уражені стільники, гнізда скорочують і утеплюють. При нестачі кормів підгодовують бджіл доброякісним кормом. У хворих сім'ях на 5 - 7 днів припиняють яйцекладку маток, поміщають їх у кліточки і при першій можливості заміняють матками зі здорових сімей.

5.11.3. Вулики, порожні стільники і рамки, а також стільники з пергою і кормовим медом, інвентар та інші об'єкти на неблагополучній пасіці дезінфікують відповідно до пункту 4.3 Інструкції з дезінфекції.

5.11.4. Використовувати мед і пергу від хворих бджолосімей для підгодівлі бджіл забороняється.

5.11.5. Обмеження на пасіці скасовують після ліквідації хвороби і виконання вимог пунктів 4.14 - 4.15 цієї Інструкції.

5.12. Хронічний параліч - інфекційна хвороба дорослих бджіл, яка визивається вірусом хронічного паралічу. Розвитку хвороби сприяє різка зміна температури навколишнього середовища, спекотлива погода, перегрів гнізда, сильний ступінь ураження вароозом, недостача білкового корму, хронічний перебіг інших інфекційних захворювань. Хворі бджоли втрачають волоски на черевці, чорніють, втрачають спроможність до польоту, плазують по землі і гинуть.

5.12.1. Діагноз на хронічний параліч установлюють на підставі виявлення характерних клінічних ознак захворювання, серологічних і гістологічних досліджень.

5.12.2. При встановленні захворювання бджіл хронічним паралічем пасіку оголошують неблагополучною з цієї хвороби, вводять обмеження і проводять заходи відповідно до пунктів 4.9 - 4.13 цієї Інструкції.

Крім того, усувають перегрівання гнізд, а ранньою весною підгодовують бджіл доброякісними кормами, стимулювальними препаратами (апітонус, серпін, біоспон). По можливості, маток уражених сімей заміняють матками, вирощеними в здорових сім'ях.

5.12.3. Для підвищення резистентності бджолиних сімей і профілактики хронічного паралічу на раніше неблагополучних з цієї хвороби пасіках застосовують противірусні препарати відповідно до настанов з їх застосування (ендонуклеазу бактеріальну і інш.).

5.12.4. Обмеження на пасіці скасовують після ліквідації захворювання і виконання вимог пунктів 4.14, 4.15 цієї Інструкції.

5.13. Гострий параліч - інфекційна хвороба дорослих бджіл, яка викликається вірусом гострого паралічу. Спостерігається в основному в літній період року. Розвитку хвороби сприяють чинники, що знижують резистентність бджіл, включаючи варооз. Хворі бджоли втрачають спроможність до польоту, плазують біля вулика і гинуть.

5.13.1. Діагноз на гострий параліч установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби і результатів серологічного дослідження з урахуванням епізоотичної ситуації. Диференціюють від хронічного паралічу, філаментовірозу, єгиптовірозу, спіроплазмозу, гафніозу, колібактеріозу, протеозу й отруєнь.

5.13.2. При встановленні захворювання бджіл гострим паралічем, пасіку оголошують неблагополучною з цієї хвороби, встановлюють обмеження і проводять заходи відповідно до пунктів 4.9 - 4.11 цієї Інструкції. Усувають несприятливі чинники, знижують ступінь враженості бджіл кліщами вароа, заміняють матку, підгодовують бджіл сиропом із додаванням стимулювальних препаратів, затверджених для застосування в бджільництві.

5.13.3. Для профілактики і лікування застосовують противірусні препарати (ендонуклеазу бактеріальну і др.).

5.13.4. Обмеження на пасіці скасовують після ліквідації хвороби і виконання вимог пунктів 4.14, 4.15 цієї Інструкції.

5.14. Філаментовіроз (рикетсіоз) - інфекційне захворювання, викликане нитковидним вірусом, уражаються дорослі бджоли протягом року. Дуже важко хвороба перебігає наприкінці зимівлі і навесні, при одночасному захворюванні нозематозом. Гемолімфа хворих бджіл має молочно-білий колір. В активний сезон хворі бджоли втрачають спроможність до польоту, плазують біля вулика і гинуть.

5.14.1. Діагноз установлюють на підставі характерних клінічних ознак, результатів серологічних або електронно-мікроскопічних досліджень хворих або загиблих бджіл з урахуванням епізоотичної ситуації. Диференціюють від гострого паралічу, хронічного паралічу, єгиптовірозу, спіроплазмозу, сальмонельозу, гафніозу, колібактеріозу, протеозу й отруєнь.

5.14.2. При виявленні нитковидного вірусу пасіку оголошують неблагополучною, вводять обмеження і проводять заходи відповідно до пунктів 4.9 - 4.13 цієї Інструкції.

Проводять раннє виставлення бджолосімей із зимівника, в уражених сім'ях видаляють забруднені фекаліями бджіл стільники. При сприятливій погоді вживають заходів для прискореного розвитку сімей і швидкої заміни перезимованих бджіл молодими, підгодовують бджіл доброякісним медом і пергою, дають білкові пасти з біостимулювальними добавками.

5.14.3. Для профілактики і лікування застосовують противірусні препарати відповідно до настанов щодо їх застосування (ендонуклеазу бактеріальну та інші).

5.14.4. Використовувати мед і пергу від неблагополучних сімей для підгодівлі бджіл забороняється.

5.14.5. Обмеження на пасіці скасовують після ліквідації хвороби і виконання вимог пунктів 4.14, 4.15 цієї Інструкції.

5.15. Хвороба деформації крила (єгиптовіроз) - інфекційна хвороба бджіл, викликана єгипетським вірусом. Хвороба характеризується одночасною загибеллю лялечок і молодих бджіл на виході. Ослаблення і загибель сімей частіше реєструють восени і взимку. Розвитку хвороби сприяють чинники, що знижують загальну резистентність бджіл (особливо кліщ вароа й інші хронічні захворювання). Єгиптовіроз офіційно в Україні не зареєстрований.

5.15.1. Діагноз на єгиптовіроз установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби і результатів серологічних досліджень з урахуванням епізоотичної ситуації. Хворобу диференціюють від гострого, хронічного паралічів, філаментовірозу, спіроплазмозу, сальмонельозу, гафніозу, протеозу, колібактеріозу й отруєнь.

5.15.2. При встановленні захворювання бджіл єгиптовірозом пасіку оголошують неблагополучною, встановлюють обмеження і проводять заходи відповідно до пунктів 4.9 - 4.11 цієї Інструкції; усувають несприятливі чинники, знижують ступінь вароозної інвазії.

5.15.3. Обмеження на пасіці скасовують після ліквідації хвороби і виконання вимог пунктів 4.14, 4.15 цієї Інструкції.

6. ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

6.1. Нозематоз - інвазійне захворювання дорослих бджіл, маток і трутнів, викликане мікроспоридіями Nozema apis (Zander), які розвиваються в епітеліальних клітинах середньої і задньої кишки. Хвороба реєструється наприкінці зими і навесні, має характерні клінічні ознаки (рідкі, смердючі фекалії). Улітку хвороба може перебігати без клінічних ознак. Бджоли заражаються при поїданні меду і перги, при чищенні комірок, при використанні води, забрудненої спорами ноземи. Розвитку хвороби сприяють: недоброякісний корм (падевий, закислий мед), тривала зимівля у вологому приміщенні, весняні повторні похолодання. У хворих бджіл порушується діяльність кишечника, вони слабшають і гинуть від виснаження.

6.1.1. Діагноз на нозематоз установлюють на підставі клінічних ознак хвороби і мікроскопічних досліджень з урахуванням епізоотичної ситуації. Нозематоз необхідно диференціювати від гафніозу, сальмонельозу, колібактеріозу, а також порушень діяльності кишечника, викликаних недоброякісними кормами або порушенням спокою бджіл під час зимівлі.

При діагностиці нозематозу відзначають три ступеня ураження:

- слабка - до 100 спор;

- середня - до 1000 спор;

- сильна - понад 1000 спор у полі зору мікроскопа.

6.1.2. При слабкому ступені ураження здійснюють такі заходи:

- проводять раннє виставлення бджіл із зимівника;

- бджіл переганяють у продезінфіковані вулики, гнізда скорочують і утеплюють;

- видаляють забруднені фекаліями бджіл стільники;

- заміняють недоброякісний корм (кормові рамки беруть із резерву або від здорових бджолосімей), згодовують цукровий сироп або білкову пасту;

- забороняють підгодівлю медом або пергою з уражених нозематозом гнізд;

- уживають заходів для нарощування сили сімей і проводять заміну бджолиних маток.

6.1.3. При встановленні середнього і сильного ступенів ураження бджіл спорами ноземи пасіку оголошують неблагополучною, встановлюють обмеження і проводять заходи відповідно до пунктів 4.9 - 4.13, 6.1.2 цієї Інструкції.

6.1.4. При лікуванні нозематозу використовують спеціальні препарати відповідно до настанов щодо їх застосування (фумагілін ДЦГ і сульфадимезин, нозапіцид і др.).

6.1.5. Згодовування меду і перги з хворих сімей здоровим бджолам, а також вивіз за рубіж сімей (пакетів) бджіл, маток і меду з неблагополучних пасік забороняється.

6.1.6. Вулики й інвентар дезінфікують відповідно до пункту 4.6 Інструкції з дезінфекції.

6.1.7. Пасіку оголошують благополучною щодо нозематозу при відсутності клінічних ознак хвороби і після проведення заходів відповідно до пунктів 4.14, 4.15 цієї Інструкції.

6.2. Амебіаз - інвазійна хвороба дорослих бджіл, що викликана найпростішим одноклітинним організмом - Malpighamoeba mellificae (Prell), який розмножується і паразитує в мальпігієвих судинах комах наприкінці зими і навесні, і характеризується розладом кишечника. Сім'ї слабшають і гинуть під час польоту. Зараження відбувається при очищенні стільників у сім'ї і при використанні води із забруднених джерел.

6.2.1. Діагноз на амебіаз ставлять на підставі ознак хвороби і мікроскопічного дослідження мальпігієвих судин з урахуванням епізоотичної ситуації. Амебіаз необхідно диференціювати від нозематозу, вірусних хвороб і отруєнь дорослих бджіл.

6.2.2. Профілактика і способи боротьби - як і при нозематозі бджіл, згідно з пунктами 6.1.2 - 6.1.6. Пасіки обладнують поїлками, які систематично очищають від трупів бджіл.

6.3. Вароатоз (варооз) - інвазійна хвороба бджолиних сімей, яка викликається кліщем Вароа Якобсоні (Varroa Jacobsoni). Збудник уражає дорослих бджіл і розплід. При захворюванні з'являються вироджувані, не здатні до польоту трутні і бджоли, що приводить до ослаблення бджолиних сімей. При сильному ступені ураження гине розплід, спостерігається викидання з гнізд загиблих бджолиних і трутневих личинок та лялечок. Восени і взимку уражені кліщем сім'ї проявляють неспокій і часто гинуть у першій половині зимівлі. У загиблих бджіл відзначають утягнене черевце (синдром утягненого черевця), при роздавлюванні грудини гемолімфи не видно.

6.3.1. Діагноз на варооз установлюють на підставі візуального виявлення кліщів на бджолах, у розплоді і воско-перговій крихті з дна вулика в умовах пасіки або лабораторії ветеринарної медицини з урахуванням епізоотичної ситуації.

Життєздатність бджолиних сімей оцінюють за трьома ступенями ураження: слабка - до двох, середня - до чотирьох і сильна - понад чотири кліщі на 100 бджіл чи в 100 комірках трутневого або бджолиного розплоду із середини гнізда.

Господарства, які мають сім'ї бджіл із першими двома ступенями ураження, вважають умовно благополучними й у ветеринарній звітності показують як благополучні.

При масовому відході сімей бджіл діагноз на варооз ставлять комісійно, попередньо встановивши шляхом лабораторного дослідження, що немає інших хвороб і отруєнь, а також порушень у годівлі й утриманні. Паразитів необхідно диференціювати від інших гамазових кліщів, які зустрічаються у вулику.

6.3.2. Незалежно від ступеня ураження бджолиних сімей щорічно планують і проводять акарицидні обробки, реєструючи виконану роботу у ветеринарно-санітарному паспорті пасіки і зазначаючи у ветеринарній звітності.

Керівники господарств і власники пасік зобов'язані здійснювати комплекс ветеринарно-санітарних, лікувальних, а також зоотехнічних і організаційно-господарських заходів, що спрямовані на зменшення інтенсивності інвазії вароозу, а саме:

- обов'язково виконувати діючі ветеринарно-санітарні вимоги розділів 1 і 2 цієї Інструкції;

- проводити протиройові заходи, спрямовані на недопущення зльоту роїв.

6.3.3. При третьому ступені ураження бджолосімей кліщем на пасіці вводять обмеження щодо кочівлі бджолиних сімей, перестановки стільників із розплодом з однієї сім'ї в іншу, забезпечують послаблення міжгосподарських зв'язків і недопущення зльоту роїв.

6.3.4. Для обробки бджіл при вароозі застосовують зареєстровані в Україні препарати і способи, керуючись настановами щодо їх застосування (фольбекс ВА, апістан, апісан, байварол, акпін (неорон), вароацид, таблетки апіваролю, санвар, піхтова, соснова, кропова олія, КАС-81, біпін, тактик, тепловий спосіб та інші).

6.3.5. Перед обробкою хімічними засобами кожну партію препарату випробовують на трьох бджолиних сім'ях, різних за силою (слаба, середня, сильна). Якщо в сім'ях не спостерігається негативних явищ (велика загибель бджіл, ураження розплоду, зліт бджіл), то можна приступити до масової обробки бджіл. Якщо з'являється велика кількість загиблих бджіл, то використання препарату припиняється.

6.3.6. Чисельність кліщів знижують шляхом:

- систематичного видалення печатного трутневого розплоду за допомогою будівельної рамки (0,4 - 0,8 повної рамки);

- вилучення печатного розплоду із сімей у відводки або в сім'ї-інкубатори із наступною обробкою їх одним із рекомендованих засобів після виходу всіх бджіл з комірок;

- застосування сітчастих підрамників (кліщовловлювачів).

Для підвищення ефективності боротьби з вароозом на пасіках необхідно виконувати комплекс лікувально-діагностичних обробок протягом активного сезону (з урахуванням природно-кліматичних особливостей різних регіонів і технологій утримання бджіл) за такою схемою:

а) літні обробки (з 25.07 до 05.08) - проводять відразу після відкачки товарного меду, коли в сім'ях ще мінімальна кількість печатного розплоду. Обробки проводять 2 - 3 рази одним із затверджених препаратів (термічними смужками вароациду, акпіну (неорону), фольбексу ВА, апіваролу, апістану, байваролу, апісану).

Препарати використовують відповідно до настанов щодо їх застосування до початку підгодівлі бджіл на зиму. Одночасно з обробками проводять контроль її ефективності і визначають ступінь ураження бджіл кліщем, для чого в 2 - 3 вулики закладають на дно листи паперу чи картону або поліетиленову плівку, змазані вазеліном або олією. Після першої обробки через добу листи виймають і закладають нові. Цей контроль дозволяє установити інтенсивність інвазії і, відповідно, необхідну кількість обробок та ефективність препаратів.

Використання органічних кислот (щавлева, мурашина, молочна) проти вароозу рекомендоване після відкачки товарного меду і до початку підгодівлі бджіл на зиму, коли у вулику мало рамок із незапечатаним медом, тому що він сильно накопичує залишки органічних кислот після обробок;

б) осінні (завершальні) обробки (з 15.10 до 01.11) - проводять відразу після повного виходу розплоду (при відсутності печатного розплоду в бджолосім'ях). Обробки рекомендовано проводити водними аерозолями препаратів тактику або біпіну (обробки проводять при температурі повітря не нижче 0° C), затвердженими термічними препаратами (обробки проводять при температурі повітря +8 - 10° C), які застосовують відповідно до настанов;

в) навесні після обльоту бджіл і встановлення температури повітря не нижче плюс 10 - 12° C рекомендується проведення діагностичних обробок 1 - 5 бджолосімей будь-яким затвердженим препаратом (крім водних розчинів біпіну або тактику). Ці обробки дозволяють установити ефективність завершальних обробок і намітити план заходів боротьби з вароозом у новому сезоні.

6.3.7. Для того, щоб виключити появу стійкої популяції кліщів вароа на пасіках, необхідно кожні 3 - 4 року змінювати препарати однієї хімічної групи на другу.

6.3.8. При використанні синтетичних піретроїдів (апістан, байварол і інші) необхідно проводити заміну стільників у гніздах бджіл через кожні 2 - 3 роки.

6.3.9. Для підвищення життєдіяльності бджолиних сімей використовують білкові, мінеральні і вуглеводні кормові добавки (паста "Мікостат", біоспон, серпін, апітонус, ендонуклеаза бактеріальна) відповідно до настанов щодо їх застосування.

6.3.10. Дезакаризацію вуликів, бджоловодного інвентарю, стільників проводять сірчаним газом, спалюючи 200 г сірки на 1 м3 приміщення (контейнерів), де розміщений бджоловодний інвентар, витримують 24 години, після чого приміщення

Про затвердження нормативно-правових актів з питань розвитку бджільництва

Наказ Міністерства аграрної політики України,
Української академії аграрних наук
від 20 вересня 2000 року N 184/82

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
23 жовтня 2000 р. за N 736/4957

Відповідно до Закону України "Про бджільництво" НАКАЗУЄМО:

1. Затвердити такі документи (додаються):

План породного районування бджіл (додаток);

Порядок видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки;

Порядок реєстрації пасік;

Правила ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва.

2. Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією (Мельник) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра аграрної політики України Рижука С. М. і віце-президента Української академії аграрних наук Бурката В. П.


Міністр аграрної політики України І. Кириленко
Віце-президент УААН П. Коваленко



Додаток до наказу Мінагрополітики України і УААНвід 20 вересня 2000 р. N 184/82



ПЛАН
породного районування бджіл
Області Порода (популяція) бджіл
1 2
АР Крим Українська степова, карпатська
Вінницька Українська степова, карпатська
Волинська Карпатська, поліська
Дніпропетровська Українська степова
Донецька Українська степова
Житомирська Українська степова, поліська
Закарпатська Карпатська
Запорізька Українська степова
Івано-Франківська Карпатська
Київська Українська степова, поліська
Кіровоградська Українська степова
Луганська Українська степова
Львівська Карпатська
Миколаївська Українська степова
Одеська Українська степова
Полтавська Українська степова
Рівненська Карпатська, поліська
Сумська Українська степова, поліська
Тернопільська Карпатська
Харківська Українська степова
Херсонська Українська степова
Хмельницька Українська степова
Черкаська Українська степова
Чернівецька Карпатська
Чернігівська Українська степова, поліська


Породне районування бджіл є основою раціонального розміщення і використання племінних ресурсів держави. Породне районування бджіл - це науково обґрунтований відбір для розведення і господарського використання в конкретних регіонах таких порід бджіл, біологічні особливості яких найкращим чином відповідають типовим умовам клімату і медозбору цих регіонів, дозволяють їм виробляти в цих умовах значно більше продукції в порівнянні з іншими породами на фоні достатньої зимостійкості бджіл.

Упровадження у виробництво Плану породного районування і досягнень селекції бджіл є найефективніший в економічному відношенні спосіб підвищення їх продуктивності та зниження затрат часу по догляду за ними.

З метою покращання продуктивних і племінних якостей бджолосімей районованих порід бджіл, а також забезпечення власників пасік племінним матеріалом, вирощування і реалізації необхідної кількості племінних маток і пакетів бджіл районованих порід створюються племзаводи і племінні бджолорозплідники (пасіки).


Начальник Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією Ю. Ф. Мельник



ЗАТВЕРДЖЕНОнаказом Міністерства аграрної політики України, Української академії аграрних науквід 20 вересня 2000 р. N 184/82 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 жовтня 2000 р. за N 736/4957



ПОРЯДОК
видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки

1. Ветеринарно-санітарний паспорт пасіки (надалі - паспорт) (додаток), видається районним (міським) управлінням державної ветеринарної медицини на пасіку незалежно від форми її власності і є документом, який засвідчує ветеринарно-санітарний стан пасіки.

2. Паспорт підписується головним державним інспектором ветеринарної медицини району (міста) і завіряється печаткою районного (міського) управління державної ветеринарної медицини.

3. Паспорт реєструється в журналі обліку районного (міського) управління державної ветеринарної медицини і має порядковий номер.

4. Паспорт пред'являється при продажу і обміні воскосировини, купівлі вощини і є підставою для видачі ветеринарних свідоцтв при вивозі (продажу) бджіл і продуктів бджільництва відповідно до Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарному контролю, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 7 серпня 1997 року за N 27 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 серпня 1997 року за N 326/2130.

5. Паспорт зберігається у старшого бджоляра або власника пасіки і пред'являється на вимогу спеціаліста ветеринарної медицини.

6. Паспорт підлягає заміні на новий після заповнення всіх його розділів, а також при зміні власника пасіки.


Голова Державного департаменту ветмедицини П. І. Вербицький
Начальник Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною держплемінспекцією Ю. Ф. Мельник



Додаток до Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки



ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИЙ
ПАСПОРТ ПАСІКИ N ____

Видано ____________________________________________________
найменування юридичної особи, ідентифікаційний код або прізвище, ім'я та по

___________________________________________________________
батькові власника пасіки, ідентифікаційний номер, місцезнаходження юридичної

___________________________________________________________
особи або місце проживання власника

Характеристика пасіки _______________________________________
(кількість бджолиних сімей, пасічних помешкань, адреса розміщення

___________________________________________________________
пасіки, при розміщенні пасіки в декількох місцях записуються всі адреси)

Епізоотичний стан пасіки ____________________________________
(на день видачі паспорта)

__________________________________________________________

Ветеринарне обслуговування покладене на _____________________
(назва установи ветеринарної медицини,

___________________________________________________________
прізвище спеціаліста)

Дата видачі "___" ________________ р.


Головний державний інспектор ветеринарної медицини району (міста) ________________________(підпис, П. І. Б.)
М. П.
Власник пасіки ________________________(підпис, П. І. Б.)



Продовження додатка



I. Характеристика пасіки
Дата огляду Характеристика пасіки






II. Ветеринарно-санітарний стан пасіки
Дата огляду Результати обстеження пасіки






III. Результати епізоотичного обстеження пасіки
Назва хвороби й дата її виникнення Клінічні ознаки хвороби та епізоотологічні дані. Джерело зараження Дата введення обмеження й ветеринарно-санітарні заходи






IV. Лабораторні дослідження
Дата надходження й дослідження матеріалу Об'єкт дослідження Номер експертизи, результати дослідження й заходи, що рекомендуються






V. Лікувально-профілактичні й санітарні заходи

Читайте и пользуйтесь.
Всего по Украине 19 законодательных актов по пчеловодству. Есть все.
Выложил наиболее необходимые для смертных пчеловодов.

а такой

Про затвердження Ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду


Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини
Міністерства аграрної політики України
від 14 червня 2004 року N 71

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
23 червня 2004 р. за N 768/9367

Голова Державного департаменту
ветеринарної медицини - Головний
державний інспектор ветеринарної
медицини України



П. І. Вербицький


18. Ветеринарні вимоги щодо імпорту в Україну медоносних бджіл, джмелів і люцернових бджіл-листорізів


18.1. До ввезення в Україну допускаються здорові джмелині і бджолині сім'ї, їх матки і пакети, личинки (кокони) люцернової бджоли-листоріза, що виходять із затверджених для експортної торгівлі господарств (пасік, лабораторій), вільних від небезпечних заразних хвороб:

для медоносних бджіл:

акаріозу (акарапідозу), американського гнильцю, європейського гнильцю, аспергільозу, аскосферозу, нозематозу, варроатозу (наявність резистентних форм кліща до акарицидів), екзотичних для країни хвороб та шкідників (тропілелапсозу, порошковидного гнильцю, малого внутрішньовуликового жука) - протягом останніх 2 років;

інших заразних хвороб бджіл - протягом останніх 8 місяців у радіусі 5 км;

для джмелів:

локустакарозу (бомбакарозу), нозематозу, грегарінозу, критидіозу, аспергільозу, аскосферозу, сферуляріозу, спіроплазмозу й інших бактеріозів, гострого паралічу, кашмир-вірусу, ентопокс-вірусу і міазів і при відсутності кліщів, що розвиваються в пилку, у приміщеннях для розведення, а також мелітобій, браконід, сухофруктової вогнівки (Vitula edmandsae) - протягом останніх 2 років;

для коконів люцернової бджоли-листоріза:

аскосферозу, бактеріозів і за умови враження не більш 0,05 % коконів хальцидами (меллітобією, птеромалюсом, монодонтомером, тетрастихусом, дібрахісом), осами, мухами-дзижчалками, бджолами-зозулями - у рік збору коконів.

18.2. В окрузі походження матеріалу протягом мінімум двох років постійно виконуються всі положення з ветеринарного нагляду, що рекомендуються Міжнародним епізоотичним бюро, під контролем державної ветеринарної служби.

18.3. Підтвердженням благополуччя щодо хвороб бджіл і джмелів, затверджених для експортної торгівлі пасік і їхнього оточення, а також зайнятих виробництвом джмелів лабораторій (фірм), є негативні результати клінічних і лабораторних досліджень імаго і розплоду бджіл та кормів, виконаних у державних ветеринарних лабораторіях країни-експортера.

18.4. Відбір джмелиних і бджолиних сімей проводиться за 30 днів, а маток за 1 - 3 дні до відправлення їх в Україну. Відібрані джмелині і бджолині сім'ї й матки до відправлення в Україну перебувають під постійним клінічним наглядом державної ветеринарної служби країни-експортера. Формування партій коконів люцернової бджоли-листоріза проводиться з урахуванням благополуччя господарств кожного постачальника.

18.5. Контейнери, корми і пакувальний матеріал повинні виходити з благополучних місцевостей щодо заразних хвороб медоносних бджіл і не мати контакту з хворими бджолами, джмелями. Перед заселенням джмелів, медоносних бджіл і маток, бджіл-листорізів пакувальний матеріал піддають профілактичній дезінфекції і дезакаризації.

18.6. Транспортні засоби обробляються і підготовляються відповідно до прийнятих у країні-експортері правил.

18.7. Виконання умов, зазначених у цих Вимогах, повинно бути цілком підтверджене ветеринарним сертифікатом країни-походження в оригіналі, підписаним державним ветеринарним лікарем і складеним на мові країни-експортера й українською мовою, із зазначенням методів, дати діагностичних досліджень і їхніх результатів. До сертифіката на кокони люцернової бджоли-листоріза додаються рентгенограми зразків, уключених у партію.

18.8. Увезення на територію України медоносних бджіл, бджолиних маток, пакетів бджіл, джмелів, люцернових бджіл-листорізів та бджолопродуктів (мед, пилок, віск та інші) можливе після одержання дозволу Державного департаменту ветеринарної медицини.

18.9. Отримані країною-імпортером сім'ї (пакети) бджіл після прибуття на місце пересаджують у продезінфіковані вулики і розміщують ізольовано на карантинній пасіці (точці) на максимально можливому віддаленні від основної пасіки під постійним спостереженням бджоляра протягом 2 місяців. Через кожні 10 днів проводять огляд сімей, відбирають і висилають на дослідження в державну лабораторію ветеринарної медицини проби бджіл, розплоду і стільникового меду.

На карантинній пасіці не допускають:

використання стільників, інвентарю й устаткування, закріпленого за основною пасікою, які не пройшли ретельної дезінфекції;

підсилення сімей, що надійшли, за рахунок розплоду (бджіл) основної пасіки.

18.10. Пакети джмелів, що надійшли, направляються в теплиці. Оцінка стану сімей джмелів проводиться за їхньою обпилювальною активністю протягом терміну експлуатації: раз на два тижні оглядають 100 готових до запилення квіток томату (за наявності 60 % квіток з коричневими точками - запилення відмінне; 50 - 59 % - гарне; 49 - 40 % - задовільне). Не допускають розміщення сімей джмелів різного походження в одній секції. Розкриття пакетів джмелів, огляд і дослідження їхніх гнізд проводять за участю представника фірми-постачальника і місцевої служби ветеринарної медицини.

18.11. При надходженні коконів люцернової бджоли-листоріза проводять розкриття зразків з кожного контейнера, здійснюють пробну інкубацію коконів.

18.12. При виявленні замовником матеріалів, що не відповідають зазначеним вимогам, пред'являються рекламації до постачальника.

19. Ветеринарні вимоги щодо імпорту в Україну північних оленів

Начальник управління державної
інспекції ветеринарної медицини

М. В. Пацюк



------------lsrv.leonorm.com.ua/portal/P/NL_DOC/UA/200401/Nakaz71.htm--------------------

+ ----------medovy.narod.ru/zakon.html---------------------

Інструкція
щодо попередження та ліквідації хвороб та отруєнь бджіл

Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини
“ 30 ” січня _2001 р. № 9
Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2001 р. № 131/5322

Інструкція щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл розроблена відповідно до статті 12 Закону України “Про ветеринарну медицину”, Закону України “Про бджільництво”, Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1277 “Питання Державного департаменту ветеринарної медицини”, та з метою посилення заходів профілактики і боротьби з хворобами бджіл.

Ця Інструкція є обов’язковою для виконання всіма державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями незалежно від відомчої підпорядкованості і форм власності, посадовими особами та громадянами.

===============http://beekeeping.com.ua/html/instruction.html=====================

спасибо за информацию

Спасибо большое! Изучаем

А можно как нибудь эту инфо в электронном виде?

Залил свежие документы:
1.rar - "ЗАКОН УКРАЇНИ Про бджільництво.doc"
2.rar - "ПОРЯДОК реєстрації пасік.doc"
3.rar - "ПРАВИЛА ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва.doc"
4.rar - "Про затвердження Ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.doc"
5.rar - "Про затвердження Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл.doc"
6.rar - "Про затвердження нормативно-правових актів з питань розвитку бджільництва.doc"
7.rar - "Про затвердження Програми розвитку галузі бджільництва в Україні.doc"
1-7.rar - все вместе одним файлом

исправил ссылки:
1.rar - "ЗАКОН УКРАЇНИ Про бджільництво.doc"
2.rar - "ПОРЯДОК реєстрації пасік.doc"
3.rar - "ПРАВИЛА ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва.doc"
4.rar - "Про затвердження Ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.doc"
5.rar - "Про затвердження Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл.doc"
6.rar - "Про затвердження нормативно-правових актів з питань розвитку бджільництва.doc"
7.rar - "Про затвердження Програми розвитку галузі бджільництва в Україні.doc"
1-7.rar - все вместе одним файлом

а на русском нигде нельзя почитать, или может переводчик какой есть?

Да вот сами и переводим, особенно проблематично это для крымчан, поэтому многие журналы по пчеловодству, которые выходят только на украинском, и не выписуют.

1-rus.rar - "ЗАКОН УКРАИНЫ О пчеловодстве.doc" (на русском языке)

zakon-ukr.doc - ЗАКОН УКРАЇНИ Про бджільництво (на украинском) от 02/12/2010

zakon-rus.doc - ЗАКОН УКРАИНЫ О пчеловодстве (на русском) от 02/12/2010

С изменениями и дополнениями, внесенными
Законом Украины
от 24 сентября 2008 года N 586 - VI,
Налоговым кодексом Украины
от 2 декабря 2010 года N 2755 - VI

Братан ты прав жаль украинский язык не знаю(((