[ Древовидный ] · Стандартный · Линейный Украинские ульи, Изготовление, конструкции, технологии

[Konstantin_b]

На Украине и не только, многие пчеловоды содержат пчёл в украинских ульях (рамка узковысокая). Очень интересно было бы узнать многим форумчанам об этом улье, конструкциях и вариантах его изготовления, технологиях пчеловождения, результатах работы с этим ульем.
Я лично хочу испробовать улей украинской системы на 12 узковысоких рамках (285х450) с надставками на полурамку (450х145). Поэтому, кто работает с такими ульями, прошу поделиться опытом.

[Konstantin_b]

Для того чтобы немного оживить обсуждение в этой теме, я нашёл интересную статью в подшивке старых журналов "Украинский пасечник". Статья подаётся в оригинале на украинском языке. (У кого возникнут проблемы с переводом, воспользуйтесь переводчиком Pragma)

І ВСЕ-ТАКИ
УКРАЇНСЬКИЙ ВУЛИК,
АЛЕ В СУЧАСНОМУ
ВИКОНАННІ!
Довгі роки я працював з багатокорпусною системою спочатку Лангстрота-Рута, а пізніше з дещо удосконаленою гніздовою рамкою 435x280 мм. Для пізнання всіх переваг і недоліків, які притаманні вуликам-лежакам, доглядав пасіку в 75 бджолосімей, досконало вивчивши всі ці системи та їхні позитивні та негативні сторони саме для нашого прикарпатського регіону, хочу сказати, що багатокорпусна система є прекрасною, але вона має ряд недоліків, які і гальмують її широке застосування. Перш за все, про що пише, як я зрозумів з його статей, великий і категоричний у своїй переконаності прихильник багатокорпусної системи п. Сусь, що все ж тяжко буває з літами заглядати в перший нижній корпус, бо потрібно знімати всю верхню надбудову з 4—5 корпусів. Цей недолік не обминув і системи Роже-Делона.
Знаючи досконало всі "за" і "проти" різних систем вирішив зупинитися на комбінованій системі, з магазинними надставками, в основу якої покладена вузько-висока рамка.
Чому рамка українська? По-перше, все українське мені дороге, миле і близьке. Вірю в мудрість наших предків, тим більше, що великий і геніальний пасічник П. І. Прокопович застосовував саме цей принцип. Отож і слід усім нам про це пам'ятати! По-друге, вузько-висока рамка це віддзеркалення природної будови житла бджіл. По-третє, постає питання, чому наші батьки з любов'ю і пошаною ставилися до вузько-високої рамки. Бо це — найоптимальніший варіант, і вони це чудово розуміли.
Спостерігаючи за бджолосім'ями, які утримувалися на вузько-високій рамці, побачив, що ці сім'ї значно швидше розвиваються, значно активніші, перевищують усіх інших за продуктивністю. Зимівля відбувалася при значно меншій витраті кормів і завжди успішно. Тому мене не міг зупинити той єдиний недолік, властивий, а може й надуманий, що тяжче виймати рамку з вулика, бо вона, бачте, довша. Особисто я не відчуваю такої незручності. А переваги говорять самі за себе. Тому починаючи з 1984 року і перевів усю свою пасіку на вузько-високу гніздову рамку, (300x435 мм). Спочатку, признаюся були якісь сумніви і пересторога, але результати настільки були переконливі і вражаючі, що ризик всеціло себе оправдав.
Гніздо складається з 12 українських рамок. Таке гніздо, як показує досвід, дає підставу стверджувати, що вузько-висока рамка є найоптимальнішою для наших вуликів, для найраціональнішого і ефективного пасічникування. За всі ці 10 років я ніколи не бачив, щоб бджоли викидали застуджений розплід під час різкого похолодання і передчасному розширенні гнізда. Не було в мене на пасіці і жодного випадку, коли бджоли відчували нестачу корму (я не кажу вже про те, щоб сім'я загинула взимку від голоду, як це буває в лежаках на рамку Дадана-Блатта).
Більше того, коли мої колеги, які утримували свої пасіки в лежаках на даданівську рамку, для ранньовесняного рятування бджіл від загибелі, давали канді, мої бджолосім'ї, яким я дав це канді, його не брали. На наступний рік я повторив дачу канді і знову це ж саме. Переглядаючи бджолині сім'ї під час першої весняної ревізії, я спостеріг, що всі сім і мають достатньо запечатаного корму. Весь цей кормовий запас розміщений у верхній частині щільників. Як показував аналіз, корм без будь-яких ознак кристалізації і висновок напросився сам. Коли є якісні і в достатній кількості корми, то бджоли не беруть фальшивку-канді. А отже відпадає зайва, нікому не потрібна трудомістка операція по підготовці (купівлі) і подачі цієї "рятівної" порції корму.
Погодьтеся, це ж позитивна риса. Друге, що мені вдалося спостерігати так це те, що бджоли поводять себе спокійніше. Жодного разу я не мав випадку нозематозу чи опоношення. Та й на обліт вони не дуже поспішали порівняно з тими, що ще утримувалися з багатокорпусних. І подумалося мені, а чи не є це той "психологічний" бджолиний фактор, який так сприятливо впливає на якість зимівлі. Бо бджоли, які мають над собою достатньо запасу якісних кормів не турбуються за своє майбуття, поводять себе спокійно і впевнено.
Навесні та в літню пору, спостерігаючи за тим, як матка розміщує черву на щільниках гнізда, замилувався упорядкованістю і методологією червління.
Раціонально зі стопроцентною гарантією щодо обігріву, розплідна частина збільшувалася вниз і в ширину щільника просто на очах. Великим було моє здивування, коли вийнявши крайні рамки, побачив, що вони заповнені запечатаним розплодом з обох боків щільника рівномірно, від верхнього до нижнього брусків рамки. Такого ефективного засіву раніше ніколи не спостерігав ні в багатокорпусному, ні в лежаках на даданівську рамку. Приємно був вражений і тим, що трутневої черви, як і трутневих чарунок бджоли виводять і будують значно менше, напевно оптимальну кількість. А отже, відпадає потреба їхнього насильницького знищення, на що витрачається і дорогоцінний час.
Та й чи не краще, коли матка дає більше потомства робочих бджіл? Дехто може подумати, що матка не має простору для вільного червління і тому змушена червити від стінки до стінки. Тим шановним добродіям я рекомендую зайнятися арифметикою і вони самі все зрозуміють. Бо матка, маючи компактне, нерозірване, як у багатокорпусному чи вулику Делона по вертикалі розплідне гніздо, чи це живим коридором, чи це вільним простором, почуває себе як справжня господиня. І коли б воно не було комфортабельним, то вона швиденько, як у багатокорпусному чи Делона помандрувала б собі у верхні надставкові корпуси, а вона цього не робить. І це я вважаю є ще одною великою перевагою. То питається, чого ще потрібно деяким "невірам" і противникам української системи мало ще аргументів. Що ж добавлю вам ще.
Підготовка до зимівлі як і сама зимівля є сьогодні приємним моментом для мене як для пасічника, так, думаю і для моїх бджолосімей. Бо один із важливих факторів зимівлі, як уже зазначалося, є важливість формування клуба зимуючих бджіл, його форма, розмір і місце розташування. Переважно клуб на вузько-високих щільниках розміщується в нижній їх частині. Під основними запасами кормів, які неначе "шапка мономаха" зігріває їх доброю впевненістю, яка сприятливо діє на їхній спокій. Такі бджолині сім'ї поводять себе спокійно, як і їхній пасічник, в котрого в кишені не порожньо. Бо ж хто може бути спокійним, коли в його кишені гуляє вітер.
Не знаходячи в доступній мені літературі будь-яких відомостей про позитивні сторони української рамки, я поступово відкрив їх для себе. Пригадую, як наприкінці 80-х років гостював в наших краях добре відомий автор павільйону "Колосок" пан Татаренко. З великим задоволенням слухав його лекцію про методи утримання бджіл. Питання, чому він господарює на вузько-високій рамці не давало мені спокою. І коли ми зустрілися, це запитання я йому і задав. Відповідь була лаконічна і щира: "Бо кращої немає з-поміж усіх нам відомих".
Сьогодні я можу підтвердити правдивість п. Татаренка. Приємно, що за 4-ри роки "Український пасічник" надрукував більше 20 статей, присвячених українському вулику, принципу вузьковисокого гнізда. Чудово обгрунтовані і аргументовані статті не залишають ніяких сумнівів в раціональності і життєвості цієї системи. Наш святий обов'язок — удосконалити і вести роботу по пропаганді її як найбільш ефективної. Я розумію деяких пасічників, які мов "вош кожуха" тримаються за даданівську рамку, мають бажання і задоволення бавитися з іноземними шедеврами. Бог з вами, колись, якщо ви справжні пасічники, все одно зрозумієте і повернетесь обличчям до свого — прадідівського. І назва мила, і рідніша від усіх інших. Я не противник чужого, якщо воно справді краще, ніж своє. Я завжди пам’ятаю геніальні слова великого Кобзаря: "Чужому научайтесь і свого не цурайтесь". Шкода, що інколи ми погано і чужому навчилися, а ще гірше, що від свого швидко відцурались.
Пам'ятаю на одній із лекцій у м. Львові, коли товариству пасічників показували вулик Роже-Делона, я не погодився з твердженням пана Баціца про те, що це унікальний бездоганний тип вулика, який ми повинні, не думаючи, взяти на озброєння, бо вже тоді побачив у ньому більше 10 вад і недоліків про які лектор нічого не говорив. І радий, що в даний час в статтях "УП" пасічники зуміли самі їх упізнати і розкрити. Але тоді, коли я аргументовано їх розкрив, один із прихильників цієї системи сказав: "критикувати всі ми вміємо, а що кращого ви можете запропонувати?". Я і відповів йому тоді, як відповім і сьогодні через сім років, які минули з того часу. Ідею генія пасічницької справи П. І. Прокоповича, його вузько-високого гнізда, що відродилася в сучасному варіанті вулика "Запорожець". Саме "Запорожець" акумулював все краще, раціональне, від вулика-лежака і багатокорпусного, є одночасно придатний як для аматорського, так і ефективного промислового застосування саме для нашого регіону.
Особисто маючи велику як моральну, так і матеріальну вигоду від роботи з системою вулика "Запорожець", то й вам бажаю цих приємних моментів, бо ж, як каже народна мудрість, "Як собі постелиш, так і виспишся!". А що до того, що деякі пасічники лякають нас такими недоліками української рамки, яка на їх погляд не дає широкого розповсюдження, як те, що тяжко виймати, бо бачте довгі. А я хочу запитати, а для чого їх так часто виймати, попрацюйте як я в системі "Запорожець" і ви самі з себе посмієтеся, або ще те, що бачте вощина не така, бо кутом направлена вниз, а чому така впевненість, що при цьому бджолам погано. Щось не зауважив, щоб бджоли мої були "не такі". Вже не кажучи про те, щоб меду не носили. Носять, ой як гарно і чудово носять, та ще скільки наносять. Знаю, що Делонам, не кажучи вже про багатокорпусні, за ними як не натужуватися, та не вгнатися. Бо що не кажіть, сила силу гне!
Щиро дякую дописувачам "УП", які є гідними наслідувачами і прихильниками ідеї вузько-високого гнізда, яка була вміло втілена в системі українського вулика панам і добродіям Замковому, Возняку, Суботі, Лучку, Зінченку, Пасеці, Будніку та іншим. Багато цікавого і корисного для себе я почерпнув з ваших статей. Підтримую ідею про створення окремої рубрики "Український вулик", хай і ця стаття буде моїм внеском в започатковану справу, як глибока і переконлива віра в те, що справедливість переможе забудькуватість, а іноді і незрозумілу злість.

МИРОН ДЕЙНЕКА. Львівська обл.
Гонорар прошу перерахувати у фонд журналу



Статья отсканирована из журнала «Український пасічник» 1996 год. №7 ст. 9 -11


Сообщение отредактировал Konstantin_b - Четверг, 10 Января 2008, 22:18